Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

оздоровлення та реформування банківської системи шляхом санації та виведення з ринку проб­лемних, недостатньо капіталізованих та «схемних» банків. Із початку 2014 р. з ринку було виведено 82 такі банки, кількість працюючих відділень скоротилася на 4,3 тис. Реформування банківської системи також передбачає зростання її капіталізації, забезпечення повної прозорості власності, радикальне підвищення відповідальності власників та топ-­менеджерів за операції з пов’язаними особами та за доведення банків до банкрутства. Очищення банківської системи є закономірним та об’єктивно необхідним процесом, який потрібно було здійснювати ще у 2010—2013 рр. на тлі відносної фінансової та курсової стабільності після виходу зі світової фінансової кризи 2008—2009 рр.

Проте залишилися невирішеними проб­леми, актуалізовані гібридною війною:

— тривала окупація Донбасу збільшує навантаження на бюджет краї­ни у зв’язку із нагальною потребою фінансового забезпечення оборони та націо­нальної безпеки, соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок бойових дій;

— затримується запровадження середньострокового бюджетного планування. Коаліційною угодою[13], Програмою діяльності Кабінету Міністрів Украї­ни у 2015 р. та планом заходів на її виконання передбачалося розробити та подати на розгляду Уряду проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу Украї­ни щодо запровадження трирічної бюджетної декларації у тримісячний строк з дня опублікування Закону Украї­ни «Про державне стратегічне планування». Відповідні закони нині не ухвалені, а розробка трирічної бюджетної декларації вкотре перенесена й очікується вже у 2017 р.;

— знижується спроможність держави забезпечувати економічний розвиток за рахунок внутрішніх джерел на тлі низької ефективності використання залучених зовнішніх ресурсів для стабілізації фінансової системи. Свідченням такої негативної тенденції, що призводить до посилення на міжнародному рівні не лише фінансової, а й політичної залежності держави, є збільшення обсягів кредитування міжнародними фінансовими організаціями та інституціями. На 31 серпня 2016 р. частка заборгованості Украї­ни перед МФО становила 30,2 %, а заборгованість перед урядами іноземних держав — 2,9 %. Водночас за останні два роки відплив валютних депозитів населення з банків сягнув 15 млрд дол. США.

— присутність у банківській системі чотирьох банків з російським капіталом державного походження. Їх кінцевий бенефіціар (російський уряд) періодично озвучує бажання продати ці активи як такі, що не мають перспектив розвитку у ворожому середовищі, тим самим підігріваючи панічні настрої україн­ських вкладників. Виведення цих банків з ринку на загальних підставах (наприклад, з причини хронічної збитковості) призведе до додаткових витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Окрім цього, у націо­нальній фінансовій системі:

— залишається низькою ефективність використання залучених зовнішніх ресурсів (порушення термінів реалізації проектів, незавершеність програм співпраці, низька частка освоєння коштів за чинними проектами), що призводить до «втрати можливостей» використовувати отримані на вигідних умовах кошти для забезпечення стабілізації та розвитку економіки. Так, унаслідок недосконалості законодавства, неналежної організації роботи з проектами, послаб­лення контролю і координації діяльності щодо позик МФО, в Украї­ні впродовж 2013—2014 рр. освоєння залучених коштів становило 30 %, а в 2016 р. цей показник зменшився до 6,8 %.

Протягом 2014—2015 рр. для третини проектів терміни закриття позик подовжені у середньому на три роки, а через незадовільні темпи освоєння коштів сума сплачених кредиторам комісій за зобов’язаннями у 2014 р., за розрахунками, сягнула 5,6 млн грн, у т. ч. 1,6 млн грн — із державного бюджету. В рамках трьох із 14 бюджетних програм, відкритих для реалізації проектів, кошти позик взагалі не освоєні (невикористаними залишилися 150,3 млн грн)[14];

— через курсові коливання погіршується якість працюючих банківських кредитів та зменшується кредитний портфель, наданий банками нефінансовим корпораціям. Якщо на 1 січня 2014 р. частка проб­лемних кредитів у банківській системі Украї­ни становила 7,7 %, то на 1 січня 2016 р. вона зросла до рівня 22,8 %, а станом на 1 жовтня 2016 р. сягнула 25,3 %. За 9 місяців 2016 р. корпоративний кредитний портфель у націо­нальній валюті зріс на 30 млрд грн — із 339 до 369 млрд грн, натомість у валюті скоротився на 1,6 млрд дол. США — з 18,7 до 17,1 млрд дол. США;

— зберігається високий рівень доларизації активів та пасивів банківської системи, що провокує її збитковість. Частка валютних кредитів станом на 1 жовтня 2016 р. з початку року знизилася з 57  до 54 %, натомість частка валютних депозитів зросла з 45  до 47 %. У 2016 р. динаміка збитків банків (-11,6 млрд грн станом на 1 жовтня 2016 р.) дає змогу прогнозувати, що збитковість банківської системи з високою ймовірністю збережеться і за результатами року.

Розв’язання нагальних проб­лем у бюджетно-­податковій, борговій, банківській та валютній сферах стане підґрунтям зміцнення фінансової безпеки держави, яка є вагомою складовою забезпечення перемоги у гіб­ридній війні.

13.4. Кроки до енергетичної захищеності та захист критичної інфраструктури

В арсеналі гібридної війни, яку Росія веде проти Украї­ни, є низка інструментів, спрямованих на порушення спроможності інфраструктури життєдіяльності краї­ни виконувати свої функції, чим зрештою підривається обороноздатність держави. Фактично РФ продемонструвала світовому співтовариству, що «інфраструктурна війна» є інструментом примусу до врахування інтересів агресора. В цій ситуації важливим чинником забезпечення націо­нальної безпеки Украї­ни стає здатність органів державної влади та суспільства адекватно реагувати на загрози стійкості критичної інфраструктурі (КІ)[15].

Початковий етап війни засвідчив, що в Украї­ні немає узгодженої організаційно-­інституційної основи та відповідної законодавчої бази, яка б забезпечила належне реагування на загрози функціонуванню націо­нальної критичної інфраструктури. Однак саме в 2014—2015 рр. було вжито конче необхідних кроків у напрямі побудови державної системи захисту інфраструктури життєдіяльності держави та суспільства, які частково дозволили стабілізувати ситуацію.

Модернізація законодавства. Загрози, породжені гібридною війною, зумовили швидкі та суттєві зміни у законодавстві, спрямовані на посилення уваги до проб­лематики захисту КІ з боку суб’єктів сектору безпеки і оборони краї­ни.

Стратегією націо­нальної безпеки Украї­ни (Указ Президента Украї­ни від 26.05.2015 р№ 287/2015) визначено загрози безпеці КІ та пріоритетні напрями її забезпечення. Визначено завдання щодо посилення охорони об’єктів КІ, розвитку державно-­приватного партнерства у цій сфері, обміну інформацією стосовно загроз КІ та захисту чутливої інформації.

РНБО Украї­ни у липні 2015 р. обговорила проб­леми підвищення рівня захисту атомних електростанцій Украї­ни, за результатами чого було затверджено нову «Проектну загрозу для ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів та інших джерел іонізуючого випромінювання в Украї­ні», що враховує зміни безпекової ситуації внаслідок агресії РФ.

У новій редакції Воєнної доктрини Украї­ни (Указ Президента Украї­ни № 555/2015від 24.09.2015 р.) уточнено завдання та повноваження окремих органів сектору безпеки і оборони щодо захисту об’єктів КІ. Активізовано зусилля щодо посилення захисту від кіберзагроз та створення націо­нального центру кіберзахисту для забезпечення потреб обороноздатності держави в особливий період. У Стратегії кібербезпеки Украї­ни, затвердженої Указом Президента Украї­ни № 96/2016 від 15.03.2016 р., також знайшли відображення питання формування правової основи кіберзахисту об’єктів КІ та формування системи захисту інформаційної критичної інфраструктури.

Концепцією розвитку сектору безпеки і оборони Украї­ни (Указ Президента Украї­ни № 92/2016 від 14.03.2016 р.) окремо акцентовано увагу на необхідності