Петро Дмитрович Біленчук - Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

(коли використовується вогнепальна, холодна зброя, вибухові речовини, отрута та інші відомі здавна способи вбивств);

• технологічний (коли в злочинних цілях використовуються найновітніші досягнення в галузі інформаційних і комп’ютерних технологій, радіоелектроніки, ядерної технології, генної інженерії, хімії, бактеріології, імунології тощо);

• хайджекінг (викрадення транспортного засобу з метою вчинення теракту);

• холодний (присутній тільки факт погрози, без застосування якихось дій).

Види тероризму за територіальною діяльністю терористичної організації:

• міжнародний (вплив на міжнародні відносини і міжнародний правопорядок терористичною організацією, державою);

• внутрішній (наслідки терактів не виходять за межі держави);

• об’єктний (точковий), спрямований проти певних об’єктів.

7.2.3. Загальні засади методики розслідування терористичних актів

Своєрідність і специфічність терористичної злочинності загалом та її окремих кримінальних проявів полягає не тільки в розглянутих вище особливостях, а й у криміналістичній методиці розкриття і розслідування терористичних актів.

Особливістю порушення кримінальної справи за фактом тероризму є те, що в одних випадках розслідуванню передує різна за тривалістю (найчастіше тривала) оперативна перевірка функціонування терористичної групи, що закінчується слідчо-оперативною операцією із затримання на “гарячому” окремих її учасників. В інших — розслідування починається з факту вчинення терористичного акту. У першому випадку розслідуванню передує виявлення, вивчення, накопичення необхідної інформації і відповідне процесуальне документування злочинної діяльності на оперативно-розшуковому рівні, що має свою методику.

Слідчий і оперативні працівники спочатку мусять визначити належність терористичної організації, а вже потім зібрати необхідну інформацію для встановлення винних. Оперативні працівники повинні бути добре поінформовані про всі особливості терористичної організації, підтримувати постійний зв’язок із правоохоронними органами інших країн, від яких можна одержати інформацію про злочин, що готується, або дані, що допомагають розкрити вже вчинений терористичний злочин. Оперативні працівники повинні бути оснащені відповідними технічними засобами для фіксації інформації (відео- і фотозйомка, звукозапис та ін.).

Недоліки, притаманні документуванню результатів діяльності злочинних угруповань, нерідко пов’язані з неможливістю використовувати необхідні технічні засоби (іноді через їх відсутність, а часом і через невміння їх правильно застосовувати) та з недостатнім знанням кримінально-процесуального законодавства оперативно-розшуковими працівниками. Зокрема, незнання ними норм КПК (того, що слід доказувати по кримінальній справі) позбавляє оперативних працівників цільової спрямованості в збиранні розшукової інформації. Це призводить до того, що зібрані і задокументовані дані не дають змоги вчасно почати розслідування, тому що не забезпечують слідчої перспективи кримінальної справи.

Розслідування злочинів, здійснених терористичними групами, потрібно доручати спеціально створеному для цього підрозділу. Основним завданням у процесі розслідування є якнайшвидше виявлення ознак діяльності терористичної групи. Для цього насамперед необхідно відштовхуватися від специфічних ознак, притаманних її окремим видам. Необхідно звертати увагу на конкретні прояви типових ознак терористичної злочинності: навмисність, зухвалість діяння, продуманість місця і часу його вчинення; складний спосіб здійснення терористичного акту і можливість його безпечного вчинення за участю кількох виконавців з чітким розподілом рольових функцій; тривале, ретельне і приховане спостереження за об’єктом злочинного зазіхання; наявність слідів та інших матеріальних наслідків діяння, що вказують на високу технічну оснащеність і озброєність її виконавців, які доступні лише злочинній організації з великими матеріальними можливостями (використання пристроїв підслуховування, передавачів, автомобілів іноземних марок, форми працівників правоохоронних органів і відповідних документів, сучасної вогнепальної зброї, електрошокових кийків та ін.); характер спрямованості теракту, пов’язаного з одержанням великих грошових сум чи матеріальних цінностей; ретельно продуманий (не випадковий) вибір об’єктів злочинного зазіхання (банківські, комерційні й інші структури або окремі громадяни, що володіють великими грошовими сумами чи коштовностями, нерідко отриманими протиправним шляхом); хитромудрі, витончені і швидкі способи реалізації грошей і матеріальних цінностей, отриманих злочинним шляхом; здійснення терористичного акту ще невідомою групою; специфічна поведінка затриманих, підозрюваних (нахабність, заперечення своєї вини, обструкція, конфронтація зі слідчим, складні стосунки затриманих між собою тощо); часто відсутність свідків чи їх повна “непоінформованість”, нещирість показань потерпілих і свідків; швидке спрацьовування захисних механізмів, характерних саме для терористичної організації, що має політичні і корумповані зв’язки, групи безпеки, своїх адвокатів (погрози слідчому і його близьким, тиск на слідство різних впливових осіб, залучення найдосвідченіших адвокатів, що блокують процес розслідування, унеможливлюють документування дій терористичного злочинного формування тощо).

Зазначені ознаки повинні виявлятися не тільки під час дослідчої перевірки, а і з початком розслідування. Однак далеко не всі вони можуть бути виявлені навіть на початку розслідування, тому що на це впливає те, що винні є членами не простої групи злочинців, а терористичного формування. Відомості про це можна отримати під час допиту свідків (очевидців), потерпілих, огляду місця події чи використаних при вчиненні злочину документів, знарядь, зброї, технічних, транспортних та інших засобів, за слідами пальців рук, взуття, виявленими кулями і гільзами, способом вчинення діяння тощо.

Ретельна процесуально-криміналістична оцінка первинної інформації необхідна і тоді, коли до слідчого надходять результати тривалої роботи оперативно-розшукових органів, які вказують на те, що злочин, який підлягає розслідуванню, вчинений терористичною групою. Саме наявність у первинній оперативно-розшуковій інформації відомостей про подію злочину й осіб, до нього причетних, забезпечує слідчу і судову перспективу, дає змогу чіткіше спланувати розслідування. Подальше розслідування повинне бути спрямоване на перевірку факту вчинення злочину терористичною групою, з’ясування її цілей, чисельності, структури, району дії тощо. Не менш важливо якнайшвидше розібратися в механізмі вчинення акту тероризму. Саме такі знання допомагають виявити базову спрямованість злочинної діяльності групи, її системність, інші чинники та епізоди терористичної активності.

Законспірованість терористичних формувань і їхніх зв’язків між окремими членами, їхня кругова порука, ретельна підготовка злочинних акцій і приховання слідів, зухвалість, твердість, витонченість дій, швидкість скоєння самого злочину, нерідко збройний опір оперативним і слідчим органам, можливість витоку і розшифрування оперативно-розшукової інформації, отриманої внаслідок існування корумпованих і політичних зв’язків, відсутність необхідного захисту від злочинців свідків і потерпілих додають певної специфіки комплексу методів і засобів розслідування терористичної діяльності й оперативно-розшуковим заходам.

Розслідуючи такі справи, потрібно здійснювати значно більше, ніж за іншими кримінальними справами, різних криміналістичних операцій на всіх стадіях розслідування й особливо з його початком. У цьому полягає специфіка їхнього розслідування. Зокрема йдеться про припинення і попередження розпочатих і підготовлених терористичних актів, затримання злочинців “на гарячому”, їх розшук за ознаками зовнішності й іншими даними, встановлення номерів телефонів і місць, звідки ведуться телефонні переговори, прослуховування і запис телефонних та інших переговорів, виявлення корумпованих і політичних зв’язків, контрольовані операції з предметами, що перебувають у легальному і нелегальному обігу, забезпечення захисту потерпілих і свідків тощо. Слідчий, визначивши необхідність здійснення криміналістичної операції і достатність наявної для цього інформації, разом з оперативно-розшуковими працівниками повинен розробити спільний план її проведення. У ньому необхідно визначити час і місце здійснення операції, кількість виконавців і їхні ролі, характер використовуваних