Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

Дворецький Скаїра прибіг у тронний зал, у його руках було три сувої з королівською печаткою.

 - Ось, пане.

Скаїр сидів на новому стільці. Його громіздке тіло ледве поміщалося в ньому. Демон жадібно забрав сувої і, вигнавши слугу із зали, почав читати послання своїх трьох генералів. Генерали Саті, Онгарл та Дегоя охороняли межі імперії та стіни між фракціями. Під командуванням одного генерала знаходилося одразу три легіони по шість тисяч мечів. Не радісні звістки чекали імператора. Три королівства на сході кордонів імперії - Гаргарос, Атланіс та Серце Богині підняли бунт і, зібравши армію, йдуть на землі Наріма.

Скаїр спалив у темному вогні своєї магії свитки. Він знав, що якщо не відбити напад і не втихомирити повсталих, то незабаром його піддані почнуть чинити опір. Тоді йому їх не зламати лише моральним тиском. «Потрібно швидко щось робити, поки це не відбулося. Я нікому не дозволю забрати мою землю, моїх людей та мою владу!» - Скаїр скочив зі свого стільця і ​​почав рухатись по залі, обмірковуючи наступні дії.

- «Вони всі впадуть ниць переді мною. Якщо ви так хочете дізнатися, який гнів демонів насправді, то я влаштую для вас справжнє пекло на землі!» - Скаїр схопив свій стілець і кинув його у стіну. Той розлетівся на тріски. Демон підійшов до вікна і глибоким задумливим поглядом оглянув свої володіння. - «Я зроблю так, щоб більше ніхто не смів заперечувати мені! Щоб жодна тварюка, повзає вона, літає чи плаває в цьому світі, не дивилася на мене зверхньо! Щоб кожен черв'як знав своє місце!» - Владика ночі розвернувся до дверей і крикнув:

- Банкена до мене!

За кілька хвилин начальник варти увійшов до зали.

- Ви кликали, пане? - Прихилив коліно Банкен. Скаїр стояв біля одного з вікон тронної зали і дивився через нього на свої володіння.

- Банкен, ти вірно служив мені! За це я призначаю тебе новим генералом першого, четвертого та шостого легіонів. - Повернувшись до орка, помпезно промовив Скаїр.

- Радий служити, пане! Я задоволений Вашими словами! Клянуся вірою та правдою і далі служити імператору Наримської імперії! - Схиливши свою голову ще нижче і притиснувши ліву руку до грудей, відповів новий генерал.

- Тоді першим твоїм завданням буде допомога іншим генералам у війні проти трьох королівств, які об'єдналися, на сході імперії. Вони називають свою спілку «Меч долі». Ти поведеш два мої легіони, яку будуть складатися з дев'яти тисяч піхоти і двох з половиною тисяч вершників. Твоє завдання - зміцнити кордон і виступити разом з рештою генералів на бій із цим союзом, вибити з їхніх рук меч. Вирушай завтра ж! Не розчаруй мене. – Незвично м'яко і стримано сказав Скаїр осстанні слова, схрестивши свої руки у замок за спиною.

- Можете покластися на мене, пане! - Вставши і ще раз вклонившись, відповів Банкен.

- Аврамію! – Покликав дворецького демон.

 - Так, мілорде? - Тут же з'явився з-за колони Аврамій.

 - Видай генералові його обладунки та сповісти солдатів, щоб готувалися до походу. - Знову повернувшись до вікна, додав демон.

- Як накажете, мілорде. - Аврамій повів за собою генерала до збройової, а Скаїр вибухнув від злості. Темно-коричнева аура заполонила зал, як тільки двері за дворецьким зачинилися. Вона покрила кожен сантиметр простору, перетворивши його на темну печеру із мерзотним запахом. Скаїра просто роздирало від гніву. «Ніхто не посміє протистояти мені! Ніхто!» - пролунало в його голові, зародивши ще більшу ненависть у серці демона.

«Сокіл» летів над пустелею вже п'ять днів від початку подорожі Лії Ігніс до острова бандитів – «Зоряного острова».

- Магума, скільки ми вже летимо? Я рахунок днів втратила, кожна дюна для мене однакова. Здається, ми літаємо колами. - Марила Маль, лежачи на своєму гамаку.

- Ще два-три дні – і океан. - Насміхаючись над станом ельфійки, говорив демон.

- Швидше б. Цей корабель може летіти швидше? – Обмахувала себе рукою дівчина.

 - Куди ще швидше? Ми летимо на повній потужності! Ха-ха!

 - Я зараз згорю-ю ... - Простогнала Маль, накривши очі накидкою, яка лежала поруч.

Лія вийшла з трюму вкотре погрітися на сонці, якби не одне «але». Вдалині, як на зло, на небі з'явилася темна смуга. Дівчина придивилася і побачила, як зграя величезних хмар іде прямо на них, виливаючи з себе тонни води, ніби летюча армія неймовірних розмірів насувалась на героїв. По спині ельфійки пробіг вітерець. Дівчина, здригнувшись від холоду, одягла сорочку назад і обернулася.

- Боги небесні, що це? - Запитала ельфійка, зістрибнувши на підлогу.

- Ой-ой. - Склавши свої вуха, промовив демон.

- Ой-ой? Що означає ой-ой? Це ж дощ? - Вона подивилася схвильовано на Магуму. Той кивнув у відповідь. - Звідки в пустелі дощ, та ще й такої могутності? - Прокричала зблідла Маль.

- Це мусонні дощі. Ти ж хотіла охолонути? Ось тобі, отримай. Ми потрапили у сезон озеленення! Неймовірно! - Магума відсахнувся від штурвалу, його очі лізли на лоб від подиву.

Потік бурхливої ​​води зненацька обрушився на корабель. Сильний вітер почав кидати судно з боку на бік. Не витримавши такого тиску, корабель почав судорожно крутитися по колу.