Алена Бондар - Втрачена пара, Алена Бондар

Глава 74. Мія

Глава 74

 

Він не збрехав, доніс до кімнати на руках. Я вдихала його аромат, не могла надихатись, хотіла всього його. Марк гаркачав дорогою, адже я цілувала його шию і мої руки гуляли по його грудях. Ми закипали. Підстьобували один одного. Насолоджувались.

Цієї ночі було все так, як я хотіла. Маленька помста відбулася.

Ідея прийшла раптово та захопила мене.

Зв'язала руки моєму перевертню, щоб він не міг керувати. І навмисне повільно роздягалась. З погляду повного хтивості зрозуміла, що все роблю правильно. Проводила руками по вигинах мого тіла. Дражнила його і ще більше заводилась сама. Ця чуттєва гра затягувала, давала повне панування над ним. Поки руки Марка були міцно прив'язані до ліжка, плавно виляла стегнами і танцювала.

Танець це моя стихія, раніше вони були просто розслаблюючі, не несучи жодного підтексту. Зараз я показувала себе у всій красі. Хочу довести його до точки. Зворушити настільки, щоб крім мене нічого не існувала для нього.

І мені вдалося... Марк порвав міцні канати, що зв'язували його, як пута і кинувся.

Вп'явся в мої губи, пожирав, не дозволяючи зробити вдих. Пив моє дихання.

Ми так і не дісталися до ліжка, він взяв мене просто біля стіни. Швидко, люто. Пронизував мене знову і знову. Намагаючись виявитись ще глибше, злитися в єдиний організм. Так солодко. Ніжність нам зараз не була потрібна, тільки звіряча хіть.

Я дряпала його плечі до крові, на помсту він кусає мене за шию.

Ми випробували всі поверхні, придатні для злиття. Обходили лише ліжко. Мій перевертень щоразу доводив, що може бути ще спекотніше, ще несамовите.

Під ранок ми впали у ліжко знесилені та вирубались щасливі в обіймах один одного.

Мені снився чудовий сон...

Я була у квартирі Марка і готувала їсти. Його не було, але я мала стільки турбот, що на це не звертала уваги. На кухню вбігла маленька дівчинка, в її рисах перетинались я і Марк. Це маленьке сонечко заповнило весь простір довкола. Примхливо надула губи і серйозно запитала, чому ще немає тата. Він обіцяв пограти з нею. Я так зворушилась, почала розповідати нашій непосиді, що він на роботі, але вона нічого не хотіла чути. Хмурила брівки і тупнула ніжкою.

Маленька принцеса. Мабуть усі у будинку її слухають. Варто було тільки відчинитись вхідний двері, як вони відразу перетворилися. Посмішка розцвіла на її губах і малеча побігла зустрічати коханого тата.

Він увійшов з нею на руках, усміхнувся мені й обійняв...

Прокинувшись, якийсь час лежала і дивилась на стелю. Розглядала її до найменших подробиць. Наче вона найцікавіше на світі. Не могла зрозуміти скільки нам було років уві сні. Те, що це було ведення, не сумнівалась. Якось рано думати про дітей, але ми не оберігаємося. Від сексу виходять маленькі тигренята.

Не думала про контрацепцію, а Марка і так все влаштовувала. Потрібно обговорити це питання.

Мої роздуми перервав стукіт у двері. Кого знову до нас занесло? Постукали наполегливо ще кілька разів. Мабуть, гість не збирається йти.

-- Ммм .. Що знову? - мені снився сон про нас з Мією. Там ми були щасливі та тримали на руках нашу дочку. Чим далі йде час, тим сильніше я замислююсь про дітей. Хотів обговорити це питання зі своєю тигрицею. Не можу повірити, вона перевертня. Тягну маленьку на себе та впиваюсь у губи. Але чую знову стукіт у двері. Здається цього разу стукали ногою. Відриваюся від Мії. – Хто там безсмертний? - встаю і тупаю до дверей.

-- Марк стани хоч натягни. – кидаюсь у нього частиною гардеробу. - Ти ж не знаєш, хто там. - загорнулася сильніше у ковдру, так не хочеться вставати.

Одягнувся та продовжив свій шлях. Відчиняю двері, а мені у груди тицяє пальцем Кріс.

-- Мія, як тобі не соромно? – розпалююсь, терпець мій урвався, зіпсувався і помахав ручкою.

-- Кріс, що трапилося? - підводжусь на ліктях і стурбовано дивлюся на подругу. Начебто не якихось важливих дат не було. - Проходь.

– Дівчатка залишаю вас. - дивлюся на відьмочку ну хоч пальчик прибрала. - Думаю пару годин вам вистачить, щоби все з'ясувати. - Піду до Матвія.

Дивлюся на Кріс вона стоїть біля дверей, руки на боках і пихкає. Ось зараз рвоне. Що встигло статися?

-- Мила видихни і розкажи мені, що таке? - задаю найголовніше питання. Знаючи її довго у собі вона тримати не зможе, зараз усе розповість.

– Це я хочу спитати! - гаркнула на Мію. Мене переповнює обурення. – Вранці до мене заходила Аделія та розповіла цікаві новини. – прошипіла. Ну, як вона могла, промовчати. - Чому зараз я дізнаюсь все від сторонніх людей. Ми вже не подруги? - під кінець видихаюсь, але дивлюся войовничо.

-- Як ти могла так подумати? Звичайно подруги, але все так закрутилося... – не дає домовити, перебиває.

-- Мія Ленкур ти зараз все мені розповіси, інакше я ображусь. - підходжу до ліжка та плюхаюся на перини.

-- А що ти знаєш? - без поняття, що саме розповіла їй Аделія. Загалом здивована, що та поділилася вчорашніми подіями.

-- Ти тепер перевертень. Вона казала, що дуже симпатична тигриця. – дивлюся уважно, чекаю на підтвердження.

-- Так це правда. Уявляєш у неї з Киріаном вдалося звільнити мого звіра. - ділюсь радістю з Кріс і вона відходить. Вже не так вороже дивиться. - Ще я встигла вийти заміж. - мабуть ця інформація зробить фурор. Так і вийшло, вона дивиться на всі очі на мене і мовчить. А потім кидається до мене в обійми, валить на ліжко і тараторить.

– Як я рада мила, вітаю… – новина мене оглушила. Зараз точно потрібні подробиці. – Вже святкували, а чому не отримала запрошення? - вигинаю брову і дивлюся на цю засранку. Таку інформацію тримати у таємниці від мене. Точно закусаю.

– Свята не було. Ми ще не говорили зграї Марка про це. - заспокоюю її. - Чекали, раптом вийде все з моїм звіром, ось тоді і потішили, знає тільки його батько.

-- Стривай. - майнув здогад. - Він поставив мітку тобі, ось звідки були ці питання тоді вранці, а говорити своїм не поспішає?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍