Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

— Що ти сказала? — прошепотів він, дивлячись прямо на мене, його голос був зламаний, але в ньому чулося те саме невимовне бажання.

Я хотіла відповісти, але Емір перегородив мені дорогу своїм сильним тілом.

 — Ти зараз лежиш тут завдяки їй, — сказав він, не відводячи погляду від сина. — І замість того, щоб дякувати, ти мрієш забрати в мене те, що стало частиною мого життя?

Салім стиснув зуби.

 — Те, що стало частиною твого життя, належить не лише тобі, батьку. Вона прийшла до мене. Вона обіймала мене. Вона витирала мої сльози! І я відчував, що це не просто жалість.

— Ти не розумієш... — Емір підняв руку, зупиняючи його слова. — Це жінка, яку я кохаю. І яку ти вже намагався зруйнувати своїм егоїзмом.

— А ти? — вибухнув Салім, знову намагаючись піднятися, але цього разу біль не зупинив його. — Ти кращий? Ти її заслуговуєш більше? Що ти зробив, щоб вона обрала тебе?

Я відчувала, як мої руки тремтять. У повітрі вітали ножі гніву, які, здавалося, ось-ось розірвуть мене на частини.

— Зупиніться обидва! — вигукнула я, але вони вже не чули мене.

— Вона народить мою дитину! — вигукнув Емір, відводячи погляд від сина до мене, наче шукав підтвердження.

— Це ще не факт! — Салім зібрав останні сили, його обличчя було спотворене від болю, але він тримався. — І навіть якщо це правда, ти не маєш права вирішувати, кого вона обере!

— Досить! — я зробила крок уперед і стала між ними. — Ви обоє думаєте тільки про себе!

Мої слова зависли у повітрі, наче удар. Емір дивився на мене з болем, а Салім опустив голову.

— Якщо ви хочете воювати, робіть це без мене. Я занадто втомлена, щоб бути ареною для ваших битв.

Я розвернулася й попрямувала до дверей, але перед тим, як вийти, зупинилася й повернула голову. — І ще одне. Я вам обом нічого не обіцяла.

Коли двері зачинилися за мною, я чула, як у кімнаті почалася нова хвиля їхньої словесної боротьби, але цього разу я залишила її позаду.

Я йшла коридором, притискаючи руку до живота, і думала про те, як знову опинилася в центрі їхніх битв. Але, можливо, це не лише їхній вибір. Можливо, мій теж.

Ранок у нашому розкішному домі був неймовірним. Сонце лагідно проникало крізь шовкові штори, освітлюючи кімнату, що була схожа на казковий палац. Величезне ліжко з оксамитовим узголів’ям, розсипані по ньому подушки, вишукані меблі в пастельних тонах — все кричало про витонченість і багатство. Навіть маленький столик із букетом білих троянд поруч із дзеркалом ніби казав: “Ти тепер назавжди частина цього розкішного світу, Настя”.

Я дивилася на своє відображення. Ще декілька місяців тому я б ніколи не повірила, що це я. Після пологів моє тіло тільки покращало. Шкіра — сяюча, очі — сповнені яскравості, а щоки — рожеві, ніби в юної дівчини. Навіть моє волосся, зібране в неохайний, але стильний пучок, виглядало як у рекламі дорогого шампуню. Ну, і, звичайно, завдяки підтримці Еміра й Саліма, я могла дозволити собі найкращі процедури й догляд.

Мій маленький принц мирно спав у ліжечку поруч. Йому було всього декілька місяців, але вже зараз було видно, який він гарний. Сині очі, пухкі щічки і легка посмішка — справжній янгол. Ми вирішили назвати його Ельдар. Це ім’я звучало сильно, вишукано, і, що найважливіше, воно мало залишитися в пам’яті всіх, хто його почує.

Я зітхнула і, поглянувши на годинник, вирішила, що настав час зробити важливий дзвінок. Увімкнула відеозв’язок і набрала батьків. Екран засвітився, і за кілька секунд я побачила обличчя мами й тата. Вони виглядали так само, як я пам’ятала: мама злегка розгублена, але щаслива, тато — серйозний, але з теплою посмішкою.

— Доню! Нарешті ти зателефонувала! — видихнула мама. — Ми вже думали, що ти нас забула.

— Мамо, як я могла? Ви ж мої найближчі, — відповіла я, усміхаючись. — У мене новини.

— Що за новини? — запитав тато, нахилившись ближче до екрану. Його очі засяяли цікавістю.

— Скоро я виходжу заміж, — випалила я і побачила, як у мами округлилися очі. Вона навіть трохи прикрила рот рукою.

— Нарешті! — вигукнула вона. — Доню, ми так раді за тебе! Онук народився, а ми його навіть не бачили! Тільки фотографії та повідомлення.