Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

робити якісь ремонтні операції, то й не потикайтесь туди. Цього

ми не робимо — аби нікого більш не втратити.

— Якщо ж ви опинитеся там, і вам стане чи парко, чи мов

повітря забракне, то це може бути напад панічного страху. В

такому разі дайте знати мені чи головному, й ми припинимо

вправу та заведемо вас досередини. Якщо ж у вас виникне

пречудове відчуття, от ніби ви самого пана Бога за бороду

посіпали, то це у вас напад ейфорії, а такі атаки навіть

небезпечніші за паніку. Хай вам і не хотітиметься признатися в

чомусь такому, але ви мусите це зробити. Гаразд?

По кімнаті прокотилося незграйне «Сер! Так, сер!». Гевлок

намагався пригадати, чого він іще їм не сказав. Не хотілося йому

принижувати їхню кебету, але ж не міг він попустити, щоб щось

не заладилося. Та зрештою він здвигнув плечима, закріпив

свого шолома й дав наказ повправлятися у швидкості.

— Команди «Альфа» й «Бета»! У люк! Маєте тридцять хвилин.

Радіо в скафандрі мало три спеціалізовані для вправ програми.

Одна була відкрита для тих, хто виходить назовні. Друга — лише

для Гевлокової команди, а остання, третя, була для зв’язку з

Кененом. «Канал пац-і-клац», як називав цю програму головний

інженер. Гевлок повідкривав усі канали, але тільки й почув, що

жартики своєї групи. Головний і його люди не передавали

нічого. Ще десять хвилин — і Гевлок увімкнув «пац-і-клац».

— Окей, — мовив він. — Ми виходимо.

У навушнику затріскотіло: увімкнувся головний.

— Не вклалися ми в тридцять хвилин.

— Та знаю! — відповів Гевлок, і головний хихотнув.

— Окей! Дякую за бадьор. Вік не забуду.

Астрономія ніколи не була улюбленим предметом Гевлока, а

живши по кораблях та станціях, він іще менше бачив справжніх

зірок, ніж у своєму дитинстві на Землі. Зоряне небо довкола

Нової Землі було прекрасне, знайоме й незнайоме водночас. На

цьому небовиді не знайти було тих кількох сузір’їв, що він знав: Оріона, Велику Ведмедицю… — але він усе-таки шукав їх.

Яскрава пляма галактичного диску все ще була частиною неба, а

місцеве сонце могло зійти за рідне світило. Те новоземлянське

кільце крихітних місяців уловлювало світло свого сонця, але

через низьке альбедо їх можна було навіть переплутати з

зорями. «Едвард Ізраель» рухався приблизно із швидкістю

восьми тисяч кілометрів за хвилину. Як позірна його

нерухомість приховувала швидкість, більшу в кілька порядків за

рушничний постріл, було інтелектуальною загадкою. От він, Гевлок, відчував нерухомість. Стояв собі на обшивці корабля, утримуваний магнітними черевиками, й лиш легесенько туди-сюди хилився, мов яка водорослина на океанському дні.

Праворуч від нього термінатор Нової Землі ніби повз по

неосяжному її океану. А ще праворуч, на відстані пів кілометра, стояв шатл, такий, з виду, малесенький та занехаяний супроти

неозорої ночі. Його ударний загін стовбичив довкола нього: усі, витягнувши шиї, вражено завмерли перед розлитою довкола

масивною порожнечею. Гевлокові було мало не шкода

перемикати свою увагу на такі начебто незначущі й невиразно

інтимні потреби насильства.

Перевірив, для певності, чи розмовляє винятково на каналі

своєї групи.

— Усе гаразд. Їхня цільова зона — аварійний вихід, де, в

носовій частині, міститься головна складська зона. Ми обходимо

довкола, за годинниковою стрілкою. За десять хвилин

потрапимо в затемнення. Якщо вигулькнемо поміж первинними

маневровими двигунами та бухтою ангару, то матимемо сонце за

нашою спиною. Тож рушаймо!

Невеличкий хор збуджених «так-сер!» переконав його: їм ця

ідея сподобалась. Вискочити з осоння й засипати ворога дощем

смерті. Таки досить гарний план. Однак успішному його

виконанню завадили дві речі: невміле їхнє поводження з

магнітними черевиками й той факт, що Кенен приліпив

аварійний люк на сто метрів далі, ніж того сподівався Гевлок.

Яскравий момент минув, і сонце зайшло за Нову Землю, де воно

пробуде мало не двадцять хвилин.

— Гаразд, — мовив Гевлок. — План Б. Усі вимикаємо ліхтарики

наших шоломів.

— А як бути з індикаторами на наших зовнішніх батареях, сер?

— Доведеться нам сподіватися, що світяться вони досить

невиразно, щоб…

Тут