Данило Туптало - Житія Святих - Березень, Данило Туптало

історії, яка розповідає таке. Диоклитіян, нечестивий цар, гонитель християн, споруджуючи в старому Римі собі камінні терми, тобто лазні, брав багато християн і під міцною сторожею і немилосердним конвоєм посилав їх працювати на те будівництво, мучачи і кривдячи святих важкою тою роботою. І видно було там святих мучеників багато тисяч, які працювали не лише до поту кривавого, але і до самої крови, багатьох-бо там при ділах тих мечем і різними муками було за Христа убито. І було так, що трудом великим рук християнських збудовано одну терму, чи лазню, настільки велику і гарну, наче палати царські. Через багато років, коли еллінське нечестя загинуло з царями своїми, християнство ж, благодаттю Христовою, у Вселенній дістало силу, і царі християнські настали. Люди вірні у Старому Римі, дивлячись на прекрасну ту Диоклитіянову лазню і пам'ятаючи те, що християнська рука у спорудженні тому трудилася, очистили її від нечистот поганських й освятили на церкву, назвали ж храм в ім'я святих семи небесних найперших духів, архангелів і архистратигів ангельських сил: Михаїла, Тавриїла, Рафаїла, Уриїла, Салатиїла, Єгудиїла і Варахиїла. Те наслідуючи, инші великі міста, як же Неаполь Кампанійський і Панорма, град сицилійський, також збудували собі кам'яні церкви в ім'я тих семи святих ангелів найперших і лики їхні іконописною майстерністю на дошках, мозаїкою ж на стінах церковних намалювали, кожного служіння невидиме видимих речей малюванням зобразили. Були-бо там зображення ангельські такі: святий Михаїл зображений, як топтав ногами люципера, лівою рукою тримав гілку фініка зелену, правицею спис, що мав на верху своєму хоругву білу, яка спис кінцем обвивала, а на ній червоний хрест витканий. Святий Тавриїл тримав правицею ліхтар із запаленою всередині свічею, у лівій же — дзеркало камінне ясписа зеленого, яке дещо червоне місцями в собі мало. Святий Рафаїл лівою рукою, злегка піднятою, тримав алебастр лікарський, правицею ж вів Товію-отрока, що ніс рибу, у Тигрі спійману. Святий Уриїл тримав правицею меч оголений проти персів, а лівицею, вниз опущеною, полум'я вогненне. Святий Салатиїл лице та очі долі спущені мав, руки ж до грудей зігнені, наче молиться розчулено. Святий Єгудиїл мав у правиці вінець золотий, в лівій же руці — батіг із трьох мотузків чорних з трьома кінцями, а святий Варахшл ніс у складках одягу свого квіти білих троянд.

У той самий день страждання святого священомученика Іринея, єпископа Сирмійського

За царювання нечестивих царів римських Максиміяна і Диоклитіяна, коли люте вони на християн підняли гоніння, вірні входили в різні подвиги, з ревністю приймали накладені на них від катів за Христа муки, на вічну взираючи винагороду. У той час в Панонії, у граді Сирмійському, єпископ був, молодий літами, але в католичній вірі і законі муж досконалий, на ім'я Іриней, який задля любови Христової великі терпів гоніння і достойний за Христове ісповідання вінець перемоги сподобився прийняти. Взяли його в Сирмії воїни, до Прова-ігемона в Панонію привели. І сказав до нього ігемон: "Чи скоряєшся наказам царським? Принесеш жертви богам нашим?" Святий же Іриней-єпископ відповідав: "Той, хто приносить жертви брехливим богам, а не єдиному істинному Богові, буде знищений від своїх людей". Ігемон сказав: "Наймилостивіші царі звеліли всім або принести жертви богам, або бути відданими на муки". Відповів святий: "Мені заповідано, що найважчі прийняти муки краще, ніж, відвернувшись від істинного Бога, бісам принести жертви". Сказав ігемон: "Або принеси жертви богам, або, не затримуючись, звелю катові мучити тебе". Відповів святий: "Утішуся, коли зробиш мені це, аби причасником страждань Господа мого я виявився". Тоді зразу звелів ігемон воїнам мучити святого. Коли мучили його люто, сказав до нього ігемон: "Що скажеш, Іринею, чи принесеш жертви богам?" Відповів святий: "Я принесу жертву добрим ісповіданням Богові моєму, якому ж і приношу завжди". Прийшли ж батьки його і всі домашні. Коли побачили, як нещадно його мучать, припадали до ніг його, просячи, аби пожалів молодих літ своїх і покорився велінням царевим. З одного боку батько і мати ридали, з иншого — усі близькі друзі та родичі плач великий вчинили через нього й одноголосно взивали, кажучи: "Помилуй, о Іринею, квітучу красу юности своєї". Святий же більшим бажанням до Бога охоплений був і, заповідь Його перед очима маючи, всім відповідав: "Це слова Господа мого Ісуса Христа: "Якщо хтось відцурається мене перед людьми, того Я відцураюся перед Отцем моїм Небесним". Знайте-бо, любі, що ані ласкою вашою, ані погрозами царськими, ані жодним чином від Бога мого і від закону Його відвести мене не зможете. До вишнього-бо поклику надії всією думкою прагну". Пров же знову прикликав блаженного Іринея і сказав до нього: "Схилися перед сльозами тих, що плачуть через тебе, і покинь безумство своє, і принеси жертви богам, шкодуючи юність свою". Відповів святий: "Збережу себе навіки, якщо не принесу жертви". Тоді звелів його ігемон відвести до в'язниці, поки про нього обміркує.

Багато ж днів святий у в'язниці перебував, від скрути ув'язнення різні терплячи болі. Тоді якось опівночі Пров-ігемон звелів знову привести його перед себе і сказав йому: "Досить вже з тебе мук цих, ними ж довгий час був кривджений, підійди і принеси жертви богам нашим". Іриней же святий відповів: "Коли щось робити зі мною замислив — чини швидше, не відкладаючи, знаючи мене в тому ж ісповіданні Імени Христового, у якому ж я дотепер був, і нині є, і, допоки буду, міцним лишатимусь і непохитним". Тоді розгнівався ігемон, звелів святого довго палицями бити. Той же посеред катування взивав: "Бога маю, якого ж з молодих літ моїх навчився шанувати, Йому поклоняюся, Йому і жертву приношу, рукотворним же Богам поклонятися не можу". Пров сказав: "Задоволений же будь муками, які прийняв, і не бажай смерти". Відповів святий: "Не помру в житті, яке переді мною, і мук, які мені накладаєш в Ім'я мого Ісуса Христа, не чую, але й більшого сподіваюся: ними не смерть, а життя вічне отримати". Пров сказав: "Чи маєш жінку?" Святий відповів: "Не маю". Знову Пров сказав: "Чи маєш батьків?" Відповів святий: "Не маю". Знову сказав Пров: "Чи маєш синів або доньок?" Відповів святий: "Не маю?" Пров сказав: "Хто ж були ті, що ридали і плакали через тебе на минулому суді?" Святий Іриней відповів: "Заповіді Господа мого Ісуса Христа я виконав, який казав: "Якщо хто не відвернеться від батьків своїх і не покине всіх маєтків своїх, не може бути Моїм учнем". І хто любить батька, чи матір, чи жінку, чи дітей,