Скотт Ферріс - Інґа

Однією з найпопулярніших картин часів війни була стрічка Ірвіна Берліна «Це армія» з Роналдом Рейганом. Серед трьохсот чоловіків підрозділу Кейєна, які грали у «Крилатій перемозі», були такі майбутні зірки кіно, як Карл Молден, Лі Дж. Кобб і Маріо Ланца.

Особисто у Кейєна було мало роботи, крім регулярних перевірок на вошивість чи аналізів на венеричні хвороби, але п’єса стала такою популярною, що підрозділ, разом із Кейєном, скерували у Голлівуд: за «Крилатою перемогою» вирішили зняти фільм. Сьомого червня 1944 року Інґа прийшла в театр — за день до висадки союзників у Нормандії, — щоб потім написати про виставу в Hollywood Today. Кейєна одразу ж «прибила» краса Інґи. Як лікаря, його також «зачарувало» те, що він називав «з’єднанням її зигоми і максили» — високих вилиць Інґи{833}. Але виникло одне ускладнення. Дружина Кейєна Пем приїхала до чоловіка у Каліфорнію, і вони зняли будинок у Hollywood Hills. Намагаючись приховати свою невірність, Кейєн зустрічався з Інґою лише вдень. Роман тривав п’ять місяців, поки Кейєна не відіслати служити за океан, але і тоді вони з Інґою підтримували регулярне і часто пристрасне листування.

Інґа трималася традиційних цінностей, коли йшлося про дім і сім’ю, тож розвалювати родину іншої жінки було чимсь їй непритаманним. Але вона закохалася в Кейєна, і він запевнив її, що його шлюб уже «розсипався»{834}.

Як вона вже неодноразово робила в житті, Інґа вихлюпнула свої думки у художній формі: цього разу у прозовому викладі сценарію для кіностудії MGM, де згодом працювала. У ньому журналістка закохується у військового хірурга, «зростом 182 сантиметри, широкоплечого, з темним волоссям і впевненою, жвавою і при цьому чарівною манерою триматися». Але журналістці, чи то пак Інзі, насправді найбільше подобається «щире» зацікавлення хірурга його підопічними. Коли вона потиснула його руку, то відчула електричний розряд. «Вони до безтями закохані одне в одного, хоча [sic], ніхто з них про це ще не знає»{835}.

В історії Інґи добродушний хірург уникає розмов про своє особисте життя і замість цього береться відкривати для неї нові ідеї і досвіди. У реальному житті Інзі завжди подобалось, коли Джек говорив про події і політику. Тепер вона із задоволенням слухала розповіді Кейєна про класичну музику і несправедливість расизму. На відміну від Джека, Кейєн був надзвичайно романтичним, писав їй любовні поезії і водив на пікніки у чудові місця, наприклад на скелю, з якої відкривалася панорама пляжу в Малібу. Крім того, Кейєн, на відміну від Джека, не був так зосереджений на сексі. Якщо вірити белетризованій історії Інґи, вони навіть не цілувалися на першому побаченні{836}.

Коли ж справа у них дійшла до близькості, Інґа була в екстазі. У Кейєна цьому було медичне пояснення. «Після сексу Інґа часто казала, що біль, якого завдавав їй ревматоїдний артрит, швидко зникав, — писав згодом Кейєн. — Наскільки то був вплив психологічний чинника, а наскільки — сплеску адренальних гормонів (серед яких і кортизону) — важко сказати». Кейєн зазначав, що подібні спостереження уможливили використання стероїдів, на кшталт кортизону, як стандартних ліків від артриту{837}.

Інґа сподівалася, що зможе вийти за Кейєна, і вони постійно це обговорювали. Він здавався першим чоловіком, якого Інґа вважала рівним Джеку за інтелектом і енергійністю. Вона також вважала, що Кейєн робить її кращою людиною, як був робив Джек. Через артрит вона припинила грати на фортепіано, але Кейєн воскресив у ній любов до музики, наполігши, щоб вона слухала рекомендовані ним записи опер. Вона читала американську історію, щоб потішити Джека, тепер Кейєн давав їй книжки для зростання соціальної свідомості, як-от «Земля і високе небо» — роман-бестселер про змішаний шлюб, чи «Шлях свободи» — історію колишнього раба, який став сенатором Південної Кароліни у період реконструкції[69]. «Кров у мені закипала, а очі були постійно на мокрому місці, — сказала вона Кейєну після прочитання. — Яка несправедливість, яке життя, і що можна з цим зробити?»{838}

Інґа розуміла, що Кейєн, який згодом впровадить новаторський спосіб лікування раку легень і грудей і стане одним із провідних лідерів національної антитютюнової кампанії, наближався «до геніальності»{839}. І до того ж Кейєн відновив у Інґи жагу до життя. Переслідування ФБР, її розлучення, втрата Джека — після всього цього Інґа була змучена і розбита. Це було схоже, ніби «навколо мене фортеця або ж що я у своїй мушлі», — згадувала Інґа{840}. Тепер Кейєн, наче судновий маляр, «відлущував стару фарбу». Інґа писала: «В оголеному кораблі є щось чудове і чисте — він готовий до нового одягу»{841}.

Як і від Джека, вона бажала дитину від Кейєна. «Думаю, ти найкраща людина, яку я зустрічала, — сказала йому Інґа. — І коли я вимовляю “найкраща”, то маю на увазі твоє ставлення до самого себе і до решти людства»{842}.

У Інґи була можливість безпосередньо порівняти Кейєна з чоловіком, якого раніше вважала найкращим з їй відомих. Коли наприкінці 1944 року Джек після невдалої операції на спині знову приїхав у Лос-Анджелес, він одразу зателефонував Інзі. Але коли він увійшов до її квартири, то побачив, що Інґа запросила Кейєна зустрітися з людиною, яку вважала майбутнім президентом.

«Ми з ним обговорювали Гарвард, футбол, шоу-бізнес і таке інше, — згадував Кейєн. — Але невдовзі стало зрозуміло, що один із нас має піти. На щастя, це був він»{843}. Однак уже незабаром Кейєн зникне, а Джек повернеться.