Salamander - Темні нащадки, Salamander

Аурелія підняла голову, її голос прозвучав чітко й урочисто:
— Я присягаюся.

— Чи готова ти керувати справедливо, неухильно дотримуючись законів і традицій, але також бути тим, хто створює нові шляхи для майбутнього?

— Я готова, — відповіла Аурелія, дивлячись прямо в очі Верховному жрецю.

Він кивнув і підняв корону над її головою.

— Ауреліє, донько Морвана, прийми цю корону як символ своєї влади. Віднині ти королева нашого народу, наша провідниця і захисниця, — проголосив жрець.

Повітря в тронній залі наче завмерло, коли він обережно опустив корону на її голову. У той момент, коли корона торкнулася її волосся, магія навколо ніби ожила: стіни залу освітилися, а в повітрі відчувалася хвиля сили, яка проходила через кожного присутнього.

— Хай живе королева! — вигукнув жрець.

Зала вибухнула криками:
— Хай живе королева Аурелія!

Каель, який стояв праворуч, і Даріус, що знаходився зліва, опустилися на одне коліно, віддаючи їй шану. Решта присутніх повторила їхній жест.

Аурелія, відчуваючи вагу корони й відповідальності, крокнула до трону й сіла на нього. Її погляд був впевненим, а голос звучав владно:
— Разом ми відновимо Фейрі. І разом ми побудуємо майбутнє, яке належить усім нам.

Аурелія жестом руки наказала піднятися всім присутнім. Її голос був спокійним, але владним:

— Підніміться. Наша спільна сила полягає в єдності, і я хочу бачити своїх союзників на рівних.

Гомін у залі вщух, коли всі встали. Вищі лорди один за одним підходили до королеви, щоб привітати її та присягнути на вірність.

Першим наблизився лорд Фалкір, могутній командувач Північних земель. Його броня виблискувала, а сиве волосся підкреслювало досвідченість. Він став на одне коліно, схилив голову й урочисто промовив:

— Моя королево, я, Фалкір, клянуся служити вам і вашому трону. Вся Північ підкоряється вашій волі.

Аурелія кивнула й торкнулася його плеча, знак схвалення:
— Дякую, лорде Фалкіре. Ваша вірність зміцнює наш союз.

Наступним підійшов лорд Аркас із Південих земель. Його одяг був прикрашений символами природи, а в руках він тримав невеликий кришталевий амулет. Він вклонився й простягнув амулет Аурелії.

— Королево, Південь завжди буде вашим щитом і мечем. Прийміть цей амулет як символ нашої відданості.

Аурелія прийняла дарунок, посміхнувшись:
— Ваша підтримка — наша сила.

Один за одним лорди підходили, кожен із них висловлював свої побажання та приносили символічні дарунки: мечі, артефакти, свитки зі стародавніми знаннями. Аурелія приймала їх зі словами вдячності, розуміючи, що кожна присяга укріплює її позицію як королеви.

Коли останній лорд закінчив свою промову, Аурелія піднялася з трону. Її голос, сповнений сили та рішучості, пролунав у залі:

— Дякую вам за вашу вірність. Разом ми подолаємо всі виклики. Нехай кожен із вас знає: я завжди буду вашим захистом і опорою, так само як і ви для мене.

Зала вибухнула оплесками та криками підтримки, які підтверджували: нова королева заслужила їхню повагу.

Аурелія відійшла від свого трону, її сукня переливалася під світлом магічних канделябрів, що осявали тронну залу. Вона поглянула на всіх присутніх із легкою посмішкою, а потім підняла руку, закликаючи до тиші.

— Ви виконали свій обов'язок перед короною, і тепер час відпочити. Я оголошую початок балу. Розважайтеся та насолоджуйтеся цим днем.

Мелодія ніжно розлилася по залі, музиканти почали грати мелодійний вальс. Аурелія поглянула на Каеля, який стояв поруч із нею.

— Чи зробите мені честь, моя королево? — промовив він, простягаючи їй руку.

— Звісно, мій командувач, — відповіла Аурелія з теплим поглядом і поклала свою руку в його.

Вони повільно вийшли на середину зали. Присутні, які до цього моменту зайнято спілкувалися, поступово притихли, спостерігаючи за парою. Каель обережно поклав руку на її талію, а Аурелія, трохи напружившись, доторкнулася його плеча. Їхні рухи були плавними, хоча в них відчувалася легка невпевненість, ніби вони ще звикали один до одного.

Перші оберти були повільними, але поступово пара знайшла спільний ритм. Інші гості, надихнувшись їхнім прикладом, почали приєднуватися до танцю. Зал ожив: яскраві сукні закружляли в русі, чути було легкий сміх і перешіптування.

Каель нахилився трохи ближче до Аурелії, знизивши голос:

— Ти щойно стала королевою, але вже привернула до себе увагу всіх.

Аурелія підняла погляд, зустрівшись із його очима. У її погляді читалася вдячність і рішучість.

— Це лише початок, Каелю. Попереду ще багато викликів. Але я рада, що ти поруч.

Вона сказала це тихо, але впевнено, ніби сама переконувала себе у своїх словах. Їхні рухи стали більш вільними, ніби вони забули про все навколо. Музика, легкий шелест тканин і відчуття близькості створювали для них власний світ.

Коли танець закінчився, Аурелія й Каель зупинилися, залишаючись у центрі зали. Навколо них кружляли інші пари, зала наповнилася радісними голосами, і атмосфера вечора стала ще більш святковою. Аурелія дозволила собі короткий вдих, відчуваючи, як напруга поступово змінюється на тепле задоволення.

Їхню мить перервав Лукас, який наблизився до них. Його постава була впевненою, але в очах читалося щось складніше, щось, що він ретельно приховував. Зупинившись перед Аурелією, він легенько усміхнувся і низько вклонився.

— Ваша Величносте, — промовив він із легким відтінком офіційності в голосі. — Чи дозволите мені запросити вас на танець?

Каель напружився, його губи ледь помітно стиснулися, але він нічого не сказав. Його погляд ковзнув до Аурелії, ніби чекаючи її рішення. Вона на мить задумалася, відчуваючи, як у грудях стислося щось незрозуміле. Потім, зберігаючи спокійний вираз обличчя, вона кивнула.

— Звісно, Лукас.

Вона ввічливо випустила руку Каеля, який, хоч і неохоче, відступив убік. Лукас обережно взяв її за руку, і вони почали рухатися під нову мелодію, що тільки-но розпочалася. Їхній танець був плавним, майже бездоганним, хоча між ними відчувалася певна напруга.