Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Чому ти виліз із Пекла? І чому герцоги шукають Камаеля?

- Відразу про головне? Ох, люба, - Азур засміявся, - та ти нічого не знаєш! Це просто чудово. Я за кілометр почув твій страх. Ти так сильно переживаєш за свого янголятка? Не варто. Адже йому незабаром кінець. Займися краще пошуком нового коханця. Нинішнього можеш ховати. Він не жилець.

- Зазвичай я двічі не повторюю, але для тебе зроблю виняток, - Данте дістала кинджал і підійшла ближче до Азура, - чому герцоги Пекла шукають Кема?

- Ти вирішила налякати мене цією зубочисткою? Не сміши. Я нічого не скажу. Ви вб'єте мене у будь-якому випадку: скажу я щось чи ні. Краще я мовчатиму, щоб ти була в невіданні.

- Впевнений? – Данте присіла демонові на коліна і зробила один глибокий поріз на його обличчі. Від леза кинджала шкіра демона почала димитися. – Я можу зробити щось страшніше за твою смерть – позбавити тебе демонської сили. Я знаю один прекрасний ритуал, який перетворить тебе на смертну людину. І тоді, якщо ти не почнеш говорити, я віддам тебе герцогам чи краще самому Люциферові. Чула, що він давно шукає тебе за зраду. Я вже чую, як смердить твоя горіла плоть в Пеклі, - останні слова Данте прошепотіла Азуру на вухо, потім зробила ще один поріз на його обличчі. - Це на згадку про мене, - мисливиця підвелася і попрямувала до виходу.

- Ти цього не зробиш? – Азур помітно почав нервувати.

- Ти маєш всі шанси перевірити це. Я за заклинанням. І так, ми пустили чутку, що ти ходиш цією грішною землею. Слуги сам знаєш когось, уже шукають тебе. І мені нічого не вартує видати тебе їм.

- Гаразд. Я скажу, що я знаю. Твого ненаглядного Камаеля хочуть вбити герцоги. Їх троє: Абігор, Ваал та Дахака. Колись вони довірилися ангелові, який вирішив звільнити Люцифера, але план не спрацював, адже ти зупинила Камаеля. Тепер вони хочуть помститися йому та його помічникам.

- Що? Про що ти? Кем діяв тоді один. Йому не допомагали.

- Це він тобі так сказав. Декілька янголів пішли за ним. Майже всіх герцоги вже вбили. Залишився лише Камаель та ще троє живих ангелів-відступників. Можливо, їх теж уже вбили. Я порадував тебе такою чудовою історією? – Азур усміхнувся. - Сподіваюся, герцоги зараз відривають Камаелю його чарівні крильця перо за пером, а потім вони згодують його благодать псам або самі покуштую її.

- Якби ти не був потрібний мені, я вбила б тебе без зволікання. А поки що, - Данте підійшла ближче до демона і приставила до його обличчя кинджал, - розмалюю твоє личко. Аж надто ти серйозний. Додамо спочатку усмішку твоїм губам, - мисливиця зробила порізи на обличчі Азура від вуха до вуха. Демон закричав від болю. - Ось так краще. Додамо ще один штрих, - на грудях демона дівчина кинджалом вирізала символ, який запечатав душу демона у фізичному тілі. - Це щоб тобі було складніше вислизнути від нас, якщо тобі все ж таки вдасться втекти звідси, - Данте покинула в'язницю. Дівчина вирушила до своєї кімнати збирати зброю проти герцогів та шукати Кема. У цей момент вона була дуже зла на янгола, адже вона дізналась правду від демона, а не від нього. Від зборів мисливицю відволік дзвінок мобільного. На екрані з'явився незнайомий номер. Данте відповіла.

- Камаель?

- Ем… ні. Ти не знаєш мене, – відповів жіночий голос. - Кем сказав подзвонити тобі, якщо з ним щось трапиться.

- Він живий? – це питання Данте з двох слів було сповнене, здавалося, таким переляком, якого людство ніколи не знало.

- Я не знаю. Нам краще поговорити під час зустрічі. Але вони можуть стежити за мною. Я надішлю тобі адресу. Побачимося там за пів години. Прошу, прийди, - голос дівчини затремтів. - Мені страшно. Лише ти можеш допомогти мені. Камаель запевнив мене у цьому.

- Добре, люба незнайомка. Надсилай адресу, - Данте закінчила розмову і сіла на ліжко. – Боже, коли це вже скінчиться? – вона стомлено затулила обличчя руками. У цей момент у двері її кімнати постукали. – Що?

- Джулія мені розповіла, що трапилося, - Кріс сів біля подруги. – Я можу чимось допомогти?

- Так. Вбий мене. Набридло вічно переживати і розгрібати це надприродне сміття.

- Все так погано? – Кріс усміхнувся.

- Не готова зараз визначити ситуацію за шкалою від «Ми пробили тунель в Пекло» до «Всі херувими на Небесах радіють». Я йду на зустріч із якоюсь незнайомкою, яка знає Кема. Можливо вона допоможе мені. Попроси за мене Джулію шукати Кема.

- Вона і так це робить без упину. Вона хоче тебе вразити і щоб ти помітила її. Адже вона вважає, що ти дозволила їй бути в Ордені лише через мене і що ти не віриш у те, що вона може бути корисною.

- Цей синдром «відмінниці» загрожує їй. Із цим розберуся потім. Я за Джеймсом. Скоро побачимося.

Через пів години Данте та Джеймс були у зазначеному місці. Це виявився занедбаний старий млин, обнесений залізним парканом. Данте зайшла всередину.

- Є хто живий? - запитала вона, увійшовши в порожнє приміщення.

- Ти прийшла, - до Данте вийшла миловидна дівчина. Вона була невисокою. Данте оцінила її зріст у 155 сантиметрів. Незнайомка мала порцелянову шкіру, майже бліду. Волосся її було каштанового кольору, довжиною до попереку, ідеально рівні. Великі бурштинові очі, пухкі губи, ідеальні риси овального обличчя. Ось тільки садна на вилицях псували її зовнішній вигляд. - Мене звуть Амаліель, - слідом за нею вийшов високий хлопець. Його зріст був під два метри, попелястого кольору волосся, блакитні очі, ідеальні риси обличчя, яке теж було в саднах. – Це мій брат – Ноель.

- Далі не продовжуй. Судячи із частинки –ель, вашим ідеальним рисам обличчя та кольору очей того хлопця, - вказала вона нього, - ви янголи, - констатувала Данте.

- Ти маєш рацію, - усміхнулася Амаліель. – Я подруга Камаеля. Ти ж Данте. Та сама велика мисливиця. Я чула про тебе.

- Чутки про мене перебільшені, Еммо. Я тебе так називатиму. Твоє ім'я надто складно вимовити і воно мені не подобається. Навіщо ти хотіла мене бачити?