Джоан Роулінг - Шовкопряд, Джоан Роулінг

— Ну гаразд, але не барімося. Я тут зрозумів, що ми сьогодні вранці ще дещо можемо зробити до моєї зустрічі з Фенкортом.

Не знімаючи пальта, Страйк усівся на шкіряний диван і десять хвилин говорив, детально викладаючи Робін свою теорію.

Коли він скінчив, виникла довга пауза. Робін дивилася на Страйка, не вірячи власним вухам; згадався туманно-містичний образ хлопчика-янгола з церкви в її рідному містечку.

— З чим саме в тебе виникла проблема? — люб’язно поцікавився Страйк.

— Е-е...— видушила з себе Робін.

— Ми вже погодилися, що зникнення Квайна не було спонтанним, так? — спитав Страйк.— Якщо скласти докупи той матрац на Тальгарт-роуд — дуже зручний предмет для будинку,

яким не користувалися двадцять п’ять років,— і той факт, що за тиждень до того Квайн ходив до книгарні по «поживу для розуму» на час «відпустки», а ще твердження офіціантки з «Річкового кафе», що Квайн не насправді сердився, коли кричав на Тассел, а насолоджувався виступом,— гадаю, можна припустити сплановане зникнення.

— Гаразд,— погодилася Робін. Ця частина Страйкової теорії їй видавалася найменш божевільною. Вона не знала, як пояснити йому, чому такою дивною здавалася решта припущень, але не стримала бажання вказати на дірки:

— Але хіба б він не сказав Леонорі, що задумав?

— Звісно, що ні. Вона не здатна прикидатися, навіть коли від цього залежить її життя. Квайн хотів, щоб вона щиро непокоїлася, бо так буде переконливіше, коли вона почне казати, що він зник. Може, піде в поліцію. Підніме видавця. Почне паніку.

— Але з того ніколи нічого не виходило,— заперечила Робін.— Квайн постійно зникав, а всім було байдуже,— навіть він мав розуміти, що не вийде здійняти галас, якщо просто втекти і сховатися у старому будинку.

— Ага, але цього разу він лишав по собі книжку, про яку, на його думку, мав пліткувати цілий літературний Лондон, хіба ні? Він привернув до неї максимум уваги, влаштувавши скандал зі своєю агенткою на очах цілого ресторану, і публічно погрожував видати роман самостійно. Квайн приходить додому, розігрує перед Леонорою велику образу і тікає на Тальгарт-роуд. А потім без жодної задньої думки впускає в будинок ту людину, гадаючи, що вони на одному боці.

По довгій паузі Робін хоробро (бо не звикла ставити під сумнів висновки Страйка, який жодного разу не помилявся) заперечила:

— Але ж у тебе немає жодних доказів того, що він узагалі мав спільників, тим паче що... Ну тобто, це ж просто твій... умовивід.

Страйк почав був повторювати вже названі аргументи, але Робін піднесла руку, зупиняючи його.

— Я це все вже почула, але... ти робиш висновки на основі того, що сказали люди. Немає... немає матеріальних доказів, жодних.

— Та звісно, що є,— не погодився Страйк.— «Бомбікс Морі».

— Це не...

— Це найбільший доказ, що ми маємо.

— Ти,— мовила Робін,— завжди мені повторював: засіб і можливість. Ти мені завжди казав, що мотив не...

— А я про мотив жодним словом не обмовився,— нагадав Страйк.— Власне, я навіть не знаю, який там мотив, хоча є певні здогади. А якщо хочеш матеріальних доказів, то ходи зараз по них зі мною.

Робін недовірливо глянула на нього. За весь час, що вони працювали разом, Страйк жодного разу не запрошував її збирати матеріальні докази.

— Я хочу, щоб ти пішла зі мною і допомогла знайти спільну мову з Орландо Квайн,— пояснив Страйк, піднімаючись із дивана.— Я не хочу діяти сам, бо вона... з нею складно. їй не подобається моє волосся. Орландо на Ледброк-Грові з сусідкою, тож краще не баритися.

— Це та донька з вадами розвитку? — спитала заінтригована Робін.

— Так,— кивнув Страйк.— У неї є така мавпа, носить на шиї. Я щойно бачив таких у «Гемлісі» — то насправді піжамні торбинки. Такі орангутанги.

Робін дивилася на нього, явно боячись за Страйків здоровий глузд.

— Коли я з нею спілкувався, Орландо мала на шиї таку мавпу і все діставала речі ніби нізвідки — малюнки, олівці, листівку, яку вона поцупила зі столу в кухні. До мене тільки тепер дійшло, що вона їх діставала з тієї торбинки. Вона цупить речі,— провадив далі Страйк,— і постійно заходила до кабінету батька, поки той був живий. Він їй давав папір для малюнків.

— Ти сподіваєшся, що вона має у тій мавпі-торбинці якісь докази, що вкажуть на вбивцю її батька? — спитала Робін.

— Ні, але гадаю, є чималий шанс, що вона поцупила частини «Бомбікса Морі», коли заходила до кабінету Квайна. Чи батько сам дав їй якусь чернетку для малювання. Я шукаю аркуші з нотатками, хай по одному абзацу, будь-що. Слухай, я знаю, що це вилами по воді писане,— сказав Страйк, правильно витлумачивши вираз обличчя Робін,— але в кабінет Квайна ми не потрапимо, поліція його вже обшукала і нічого не знайшла, а ті чернетки, що Квайн забрав із собою, напевно, вже знищені. Ця мавпа — це останній шанс, який спадає мені на думку, і,— Страйк глянув на годинник,— часу в нас обмаль, якщо хочемо встигнути на Ледброк-Гров до моєї зустрічі з Фенкортом... О, мало не забув...

Страйк вийшов з офісу. Робін почула кроки вгору сходами і вирішила, що то він піднімається до своєї квартири, а тоді до неї долинув інший гамір — Страйк рився в коробках на сходовому майданчику. Повернувся він з коробкою латексних рукавичок, які явно поцупив з військової поліції, виходячи у відставку, і з пластиковий пакетом для доказів точно такого розміру, який зазвичай авіакомпанії видають під туалетне приладдя.

— Є ще один важливий доказ, який мені потрібно добути,— сказав Страйк, дістаючи пару рукавичок і простягаючи їх Робін, яка нічого не розуміла.— Я подумав, що ти можеш спробувати, поки я обідатиму з Фенкортом.

І він стисло пояснив, що треба добути й навіщо.

Страйк не дуже здивувався, коли Робін відповіла на його інструкції шокованим мовчанням.

— Та ти жартуєш,— зрештою тихо вимовила вона.— Я цього не робитиму.

І знічено піднесла долоню до губ.

— Та це безпечно,— запевнив Страйк.

— Корморане, та мене бентежить не те. Це... Це бридко! Ти... ти серйозно?

— Якби ти бачила минулого тижня Леонору Квайн, то не питала б,— похмуро відповів Страйк.— Нам знадобиться чимало хитрості, щоб витягнути її звідти.

«Хитрості?» — подумки спитала Робін, яка так і стояла, вклякнувши, з м’якими рукавичками в руках. Страйкові