Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

активи у базових галузях — металургійній, вугільній промисловості, хімічному комплексі, що формують каркас україн­ської економіки.

Усвідомлення незворотності втрат стимулювало поступове налагодження інвестиційно-­виробничого співробітництва україн­ських компаній з іноземними щодо створення нових виробництв у перспективних галузях. Так, розпочато співробітництво щодо розміщення україн­ських виробничих потужностей літакобудування у Саудівській Аравії, створення на території Украї­ни нових потужностей з виробництва провідників Японією, перенесення німецькою компанією в Україну виробництва кабелів тощо.

В аграрному секторі економіки скорочення посівних площ негативно вплинуло на загальнодержавні обсяги збору сільськогосподарських культур. На окупованих територіях Донбасу та в АР Крим втрачено контроль за дотриманням землекористувачами вимог щодо охорони та раціонального використання земель, що погіршує екологію агроландшафтів. Крім того, активні бойові дії згубно вплинули на стан сільськогосподарських угідь, що в майбутньому потребуватиме виділення суттєвих коштів на їх рекультивацію з метою повернення до активного сільськогосподарського обробітку.

Україна зіткнулася із ситуацією цілеспрямованого знищення транс­портної інфраструктури Донбасу, втратою контролю над частиною території Донецької та Луганської областей, у т. ч. ділянки україн­сько-­російського кордону. Захоплено п’ять україн­ських портів у Криму, встановлено російський контроль над Керченської поромною переправою.

У торговельній війні наразі немає переможців, а втрати для Украї­ни вже є суттєвими. За оцінками Націо­нального банку Украї­ни, запровадження нових торговельних обмежень призведе до зниження експорту до РФ протягом 2016 р. на 31 % (1,3 млрд дол. США)[5]. Затяжний торговельний конфлікт змусив Україну переглянути зовнішньоторговельну політику в напрямі пошуку нових ринків і планування відносин з окремими країнами та регіонами світу. Але процес переорієнтування україн­ської продукції на європейські ринки ускладнюється її невідповідністю міжнародним стандартам виробництва, запровадження яких вимагає значних інвестицій та часу.

З початку торговельних війн україн­ські виробники диверсифікують ринки збуту шляхом перегляду продуктової лінійки. Так, аграрії знайшли можливості для збільшення поставок своєї продукції на ринки Північної Африки і країн Близького Сходу[6]. Крім того, перспективними для Украї­ни є ринки Азії, зокрема Туреччини — одного з найбільших імпортерів україн­ської хімічної продукції (добрив та неорганічної хімії). За прогнозами експертів, попит на турецькому внутрішньому ринку протягом наступних років зростатиме. Існують також перспективи розвитку зовнішньоторговельного співробітництва з країнами Південної та Південно-­Східної Азії, що демонструють високі темпи зростання у світовому споживанні металопродукції.

Стрімке згортання обсягів транзитних вантажопотоків, які дедалі більше спрямовуються в обхід території Украї­ни, загрожує перспективою остаточного витіснення націо­нальної транспортної системи з міжнародного ринку транспортних послуг.Імовірна втрата Україною статусу краї­ни-­транзитера спонукала виконавчу владу до пошуку адекватних рішень.

У цьому контексті запуск у січні 2016 р. Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту є безпрецедентною подією, що має розглядатися як елемент забезпечення націо­нальної безпеки Украї­ни, можливість реалізації нашою країною власних геополітичних та економічних інтересів. Розбудова нового Транскаспійського міжнародного транс­портного маршруту не лише дозволить налагодити стабільне вантажне поромно-­залізничне сполучення для збільшення транзиту з Китаю до Європи і назад через територію Украї­ни, але й слугуватиме платформою для здійснення цілого комплексу далекосяжних планів. Ідеться про реалізацію транспортної політики, узгодженої з ЄС та країнами Азії та Кавказу; отримання технічної допомоги від ЄС у рамках спільних програм щодо розвитку та інтеграції транспортних систем; продовження європейських міжнародних транспортних коридорів, зокрема №№ 3, 5, 7, які завершуються на кордоні з Україною, на Кавказ, у Центральну Азію і Китай; розвиток транспортного сполучення у напрямку Чорне море — Балтійське море; суттєве поліпшення транспортної інфраструктури Украї­ни.

Украї­ні важливо позбутися транзитної залежності від РФ, розвиваючи альтернативні транзитні маршрути разом із іншими зацікавленими країнами-­партнерами. У цьому контексті важливими напрямами є активізація розвитку перевезень вантажів у напрямку Балтійське море — Чорне море, а також організація транзиту з Європи до Ірану та регулярних контейнерних перевезень вантажів з Туреччини до Європи через порт Чорноморськ із використанням залізниць Украї­ни[7].

Гібридний конфлікт з РФ змусив Україну переосмислити старі та визначити нові пріоритети економічної політики, результатом чого стало часткове нівелювання руйнівних наслідків дій агресора. Проте здолати труднощі цієї війни можливо лише на основі цілковитої реструктуризації застарілої економічної моделі, що дозволить швидко й на іншому технологічному рівні відродити вітчизняне виробництво, модернізувати реальний сектор як основу економічного зростання, запровадити нові технології, сучасні технічні рішення та інновації й вибороти право зайняти гідне місце у світовому розподілі праці.

У реальному секторі слід прискорити подальші зрушення, що мають відбуватися у контексті розпочатих реформ і відповідати змісту загальноекономічних перетворень, які впроваджуються в Украї­ні. Йдеться про децент­ралізацію, дерегуляцію, демонополізацію та деолігархізацію економіки, розвиток ринкових відносин, зменшення рівня корупції, створення сприятливого інвестиційного клімату, відновлення територіальної цілісності та відбудову Донбасу, виконання зобов’язань Угоди про асоціацію з ЄС.

Перші зрушення вже відбулися. У 2015 р. здійснено низку важливих кроків на шляху формування рамкових умов реалізації загальноекономічних реформ та подальших модернізаційних зрушень. Серед них найбільш відчутними для реального сектору стали:

— підвищення рівня конкурентності та прозорості системи державних закупівель унаслідок запуску системи електронних державних закупівель ProZorro;

— активізація державної підтримки україн­ського експорту шляхом започаткування Робочої групи з питань доступу україн­ських товарів до ринків держав — членів ЄС у рамках роботи новоутвореної Ради з просування експорту при Мінекономрозвитку;

— скасування обов’язкової сертифікації 16 видів продукції;

— гармонізація націо­нальних стандартів з європейськими (прийняття у 2015 р. 4833 націо­нальних стандартів, з яких 2651 гармонізовані з європейськими та міжнародними, у т. ч. 1459 — відповідно директив ЄС);

— посилення правового захисту бізнесу шляхом утворення Ради бізнес-­омбудсмена;

— удосконалення системи підготовки робітничих кадрів шляхом затвердження 78 державних стандартів професійно-­технічної освіти з конкретних робітничих професій, що мають попит на ринку праці, а також утворення 84 навчально-­практичних центрів інноваційних технологій;

— спрощення порядку відкриття та ведення бізнесу.

У промисловості реалізується низка ініціатив, спрямованих на створення належного фінансово-­економічного середовища роботи підприємств, реформування відносин власності, стимулювання структурно-­технологічної модернізації, забезпечення розвитку внутрішнього ринку тощо. Послаб­лено фіскальне навантаження на підприємства (прийнято зміни до Податкового кодексу щодо справляння податку на прибуток та ЄСВ; зменшено рентну плату за користування надрами; законодавчо скасовано додатковий імпортний збір). Відбуваються реформи у напрямі створення ринково орієнтованого державного комплексу шляхом формування сприятливого середовища для перебігу приватизаційних процесів: удосконалено процедури приватизації державних підприємств та активізовано підготовку до приватизації підприємств вугільної галузі.

Держава використовує свої важелі впливу для забезпечення балансу між внутрішнім споживанням та експортом стратегічно важливої для україн­ської промисловості сировини. Позитивними стали рішення, спрямовані на тимчасову заборону вивезення на експорт необроб­лених лісоматеріалів та окремі кроки щодо ліквідації дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку.

Певних успіхів досягнуто за інноваційним вектором реформ, зокрема, стосовно ухвалення плану заходів з реалізації Концепції реформування державної політики в інноваційній сфері на 2015—2019 рр., реанімації інституту технологічних парків як важливого елемента інноваційної інфраструктури, заснування у 2015 р. Націо­нальної асоціації наукових,