Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Потворним?

Роксана

Навіть так! Я присягаюся, не вбило б це ніяк Моєї ніжності!

Крістіан

Ох!

Роксана

Ти радієш? Дуже?

Крістіан

(глухо)

Так.

Роксана

Що тобі таке?

Крістіан

(ласкаво відтручаючи її)

 Нічого… Любий друже, Прошу тебе…

Роксана

Ну, що?

Крістіан

(показуючи на групу гвардійців у глибині)

Піди, піди до них! Так мало у житті лишилось їм утіх!

Роксана

(розчулена)

Мій добрий Крістіан!

Вона йде до гвардійців, що шанобливо оточують її.

СЦЕНА IX

Крістіан, Сірано, у глибині Роксана, що розмовляє з Карбоном і кількома гвардійцями.

Крістіан

(гукаючи біля шатра Сірано)

Гей, Сірано!

Сірано

(з’являється, озброєний для бою)

Що, брате? Який же ти блідий, немов з хреста ізнятий! Що сталося?

Крістіан

Вона мене не любить.

Сірано

Як, Як ти сказав?

Крістіан

Кажу: ти, папе Бержерак, Укоханець її і сам її кохаєш!

Сірано

Я?

Крістіан

Ти.

Сірано

Так, я люблю.

Крістіан

Чому ж ти це ховаєш Від неї?

Сірано

Господи! Глянь на моє лице!

Крістіан

Вона б згодилася – сама сказала це – Любить мене й тоді, коли б я був потворним…

Сірано

Сказала так вона?

Крістіан