Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

Все щире в них таке…

Крістіан

Помітно так, що щире?

Роксана

Так, радосте моя!

Крістіан

І от ти прибула…

Роксана

До владаря мого, до гордого орла! Перед тобою я упала б на коліна, - Та ти підняв мене!… Тяжка моя провина – Хоч перед смертю я покуту принесу! – Що легкодушно так тебе лиш за красу Раніш любила я, безумна…

Крістіан

(з жахом)

Ах, Роксано!

Роксана

Але прозріла я, мій друже, хоч нерано, І вроди та душі поєднання міцне Міцними путами опутало мене.

Крістіан

Ну, а тепер?

Роксана

Тепер так душу цю люблю я, Що всю красу твою забула б без жалю я.

Крістіан

(відхитуючись)

Роксано!

Роксана

Щастя це, – щасливий будь і ти! Коли б любов мою лиш чари красоти, Лиш обриси лиця живили випадкові, – О! Від такої б сам ти мучився любові! Але красу твою твій розум покрива, Натхнення осяйне, душа твоя жива, – І я, забувши все, клонюсь лиш їм у ноги!

Крістіан

Ох!

Роксана

Що? Ти не хотів такої перемоги?

Крістіан

(сумно)

Роксано!

Роксана

Знаю я: не віриш ти мені!

Крістіан

Так бути любленим я не бажаю, ні! Я хочу, щоб мене любила ти простіше – За те…

Роксана

За що тебе любила я раніше, - Але ж у сто разів це глибше почуття!

Крістіан

Хай буде, як раніш!

Роксана

Та зрозумій, дитя: Коли б ти навіть був і не такий вродливий…

Крістіан

Мовчи!

Роксана

Коли б тобі судилось неможливе – І ти потворним став…

Крістіан