Salamander - Темні нащадки, Salamander

Аурелія повільно розплющила очі, відчуваючи тепло, яке огортало її. Вона одразу зрозуміла, що лежить в обіймах Каеля. Його рука м'яко лежала на її плечі, а спокійний, рівний подих торкався її волосся. Її губи ледь помітно зігнулися в усмішці, але вона швидко схаменулась, пригадуючи все, що на неї чекало цього дня.

— Ти прокинулася? — тихо запитав Каель, ледве помітно нахилившись до неї. Його голос був теплим, спокійним, і в ньому відчувалася якась невловима турбота.

— Так, — відповіла вона, не поспішаючи підводити голову. Її голос звучав трохи хрипко після сну, але вона намагалася зберегти впевненість. — Скільки зараз часу?

Каель глянув на годинник, що стояв на столику біля ліжка, і легенько усміхнувся.

— У нас ще є трохи часу, — сказав він, але його погляд був уважний, ніби він намагався зрозуміти, про що вона думає.

Двері кімнати обережно прочинилися, і всередину зайшла Кора, тримаючи піднос із сніданком. Її кроки були майже нечутними, але погляд, який вона кинула на Аурелію та Каеля, був красномовним. Вона швидко опанувала себе, зберігаючи професійну холоднокровність.

— Ваше Величносте, — звернулася вона до Аурелії, ставлячи піднос на столик біля вікна. — Сніданок готовий. Даріус передав, що коронація організована, і через дві години всі зберуться в замку.

Аурелія на мить замислилася, її погляд став більш зосередженим. Вона повільно сіла, обережно звільнившись від обіймів Каеля. Він не сказав жодного слова, але його очі уважно стежили за кожним її рухом.

— Дякую, Коро, — промовила вона, випрямляючи спину. Її голос звучав спокійно, але в ньому вже відчувалася нотка рішучості. — Скажи Даріусу, що я готова. І нехай приготують тронну залу.

Кора кивнула, але перед тим, як вийти, затрималася на мить. Її обличчя відображало легке хвилювання, і вона переступила з ноги на ногу, перш ніж додати:

— Якщо ви дозволите, Ваше Величносте, — її голос трохи знизився, майже перейшовши в шепіт. — Даріус також просив нагадати, що сьогоднішній день важливий не лише для вас, але й для всього королівства.

Аурелія ледь помітно усміхнулася, але в її очах спалахнув блиск рішучості. Вона повільно вдихнула, ніби намагаючись увібрати в себе вагу цих слів.

— Я це знаю, Коро. Передай йому, що я не підведу, — відповіла вона, її голос став твердішим.

Кора ще раз кивнула і швидко вийшла, залишивши їх удвох. У кімнаті запанувала коротка тиша, яку порушив звук, коли Каель підвівся, потягнувшись і розім'явши плечі. Його посмішка була м'якою, але в погляді читалася прихована гордість.

— Готова, кажеш? — злегка жартома запитав він, наблизившись до неї. Його рука мимоволі торкнулася її плеча, ніби хотів переконатися, що вона справді поруч. — Схоже, сьогодні ти станеш справжньою королевою.

Аурелія повернула до нього голову, її погляд був серйозним, але теплим. Вона на мить затрималася, перш ніж відповісти:

— Я вже королева, Каелю. Сьогодні це лише офіційно визнають усі, — сказала вона, легенько торкнувшись його руки, перш ніж нахилитися, щоб взяти чашку з чаю.

Каель усміхнувся ширше, його очі блищали від гордості. Він нахилився ближче, тихо промовивши:

— Це буде день, який запам'ятають назавжди, — він простягнув руку, допомагаючи їй піднятися. Його дотик був теплим, впевненим. — Але перед цим... тобі справді потрібно поснідати.

Аурелія посміхнулася трохи ширше, її обличчя на мить стало м'якшим, ніби тягар останніх днів відступив хоча б на секунду. Вона підняла погляд на Каеля, і в їхніх очах зустрілися знайомі відтінки — втома, надія і щось невимовно тепле. Він відповів легким кивком, ніби запевняючи, що все буде добре.

— Сідай, — тихо промовила вона, жестом запрошуючи його до столу, за яким уже стояла чашка теплого чаю.

Каель опустився на стілець, навіть не знімаючи меча, який висів у нього на поясі, і злегка нахилився вперед, щоб бути ближче до неї. Їхні рухи були спокійними, але в повітрі відчувалася напруга, що все ще висіла над ними. Аурелія, не кажучи ні слова, налила йому чаю і поставила чашку перед ним.

— Дякую, — сказав він, торкнувшись чашки, але не поспішаючи пити. Його очі уважно вивчали її обличчя, шукаючи сліди втоми чи тривоги.

— Як ти? — запитала вона, нарешті порушуючи мовчання. Її голос був тихим, але теплим, ніби вона боялася зруйнувати цей крихкий момент.

Каель злегка усміхнувся, але в його усмішці було більше втоми, ніж радості.

— Я впораюся, — відповів він, стискаючи чашку сильніше. — А ти? Цей день... — Він замовк, не закінчивши фразу, але Аурелія зрозуміла, що він має на увазі.

— Це буде складно, але я готова, — сказала вона, піднімаючи голову вище. Її голос звучав упевнено, хоча в очах проблискала тінь сумнівів.

Після кількох хвилин мовчазного спільного чаювання, Каель обережно простягнув руку і накрив її пальці своєю долонею. Аурелія здригнулася від несподіваного дотику, але не відсмикнула руки. Навпаки, вона стиснула його пальці, ніби шукаючи в них опори.

— Ти прекрасна, як завжди, — сказав він, нахиляючись ближче і дивлячись їй прямо у вічі. Його голос був тихим, але сповненим щирості.

Аурелія злегка посміхнулася, але перш ніж вона встигла щось відповісти, Каель нахилився і ніжно торкнувся її губ своїми. У цьому поцілунку було більше, ніж просто пристрасть — турбота, підтримка, і обіцянка, що він завжди буде поруч, незалежно від того, що станеться.

Відсторонившись, він ще мить тримав її руку, ніби не хотів відпускати.

— Мені треба йти, моя королева, — сказав він м'яко, його голос ледь чутно тремтів. — Побачимося на коронації.

Аурелія лише кивнула, проводжаючи його поглядом, поки він не зник за дверима. Щойно двері за ним зачинилися, вона повільно видихнула, намагаючись приборкати хвилювання, і покликала:
— Коро!

Служниця з'явилася майже негайно, тихо відчинивши двері та схиливши голову в легкому поклоні.
— Так, ваша величносте?

Аурелія на мить замислилася, але швидко зібралася з думками.
— Потрібно підготувати мене до коронації, — твердо сказала вона, підводячись із крісла.