Джон Гришем - Адвокат негідників

На пообідньому засіданні переставляємо свої стільці на інший бік столів, щоб дивитися просто на присяжних. А вони розглядають нас, як інопланетян. Згідно зі схемою добору Фабіно — а кожен суддя має повну свободу дій у виборі методів добору присяжних — власники номерів з першого по сороковий сидять в перших чотирьох рядах, і саме серед них ми маємо обрати остаточну дванадцятку. Отже, уважно розглядаємо їх, поки Її Честь розводиться на тему суспільної значимості роботи присяжних.

Серед перших сорока двадцять п’ять білих, вісім чорних, п’ять латиноамериканців, одна молода леді з В’єтнаму і ще одна з Індії. Двадцять дві жінки, вісімнадцять чоловіків. Завдяки Кліффу і його команді я знаю їхні імена, адреси, професії, сімейні становища, належність до релігійних організацій, а також історії судових розглядів, несплачених боргів і кримінальних судимостей, якщо вони мали місце. У мене є фото будинків чи квартир більшості з них.

Вибрати підходящих буде непросто. Непорушне правило: у кримінальному процесі вам потрібно якнайбільше чорношкірих присяжних, тому що чорні більше співчувають обвинуваченому і менше довіряють поліцейським та прокурорам. Сьогодні все не так. Жертва, Шон Кінґ, був симпатичним молодим чорним чоловіком, він мав хорошу роботу, у нього була дружина і трійко чарівних діток. За кілька додаткових баксів він виступав рефері на боксерських поєдинках і на боях кейдж-файтингу.

Нарешті Фабіно наближається до суті, питає, хто з вибірки обізнаний із фактами, пов’язаними зі смертю Шона Кінґа. Із дев’яноста двох близько чверті піднімають руки — неприродний показник. Вона просить усіх їх піднятися, щоб ми занотували їхні імена. Кидаю погляд на Манчіні, хитаю головою. Це нечуваний рівень обізнаності і, як на мене, цього цілком достатньо, щоб проводити слухання не тут. Але Манчіні лише продовжує посміхатися. Я записую двадцять два імені.

Щоб запобігти збільшенню обізнаності, суддя Фабіно вирішує узяти всіх двадцять двох і опитати їх індивідуально. Повертаємось до її кабінету і розташовуємося навколо того ж стола. Приводять присяжну номер три. Її звати Ліза Парнелл, вона продає квитки регіональної авіакомпанії. Одружена, двоє дітей, вік — тридцять чотири роки, чоловік торгує цементом. Манчіні і я всіляко намагаємося завоювати прихильність цієї потенційної присяжної. Її Честь бере все на себе і починає опитування. Ні Ліза, ні її чоловік не є фанатами змішаних єдиноборств. Вона взагалі вважає цей вид спорту огидним, але вона пам’ятає бійку. Це було у всіх новинах, і вона бачила на відео, як прикладався Тадео. Вони з чоловіком обговорювали цей інцидент. Вони навіть молилися в церкві за одужання Шона Кінґа, і їх засмутила його смерть. Їй буде важко лишатися неупередженою. Що довше її опитують, то краще вона розуміє, як твердо вірить, що Тадео винен.

— Він убив його, — каже вона.

Манчіні ставить кілька подібних запитань. Настає моя черга, та я не хочу марнувати час. Зовсім скоро Лізу виключать. Поки що їй кажуть повернутися на своє місце в першому ряду і не говорити ані слова.

Присяжна номер одинадцять — мама двох хлопців-підлітків, яким подобається кейдж-файтинг і які годинами обговорювали Тадео і Шона Кінґа. Відео вона не дивилася, хоч хлопці вмовляли її подивитись. Однак вона знає про справу все і зізнається, що має чимало упереджень. Ми з Манчіні обережно випитуємо, але нічого не отримуємо. Її також виключать.

Настає вечір, а ми все займаємося двадцятьма двома присяжними, і всі вони, як виявляється, знають набагато більше, ніж мали б. Кілька заявляють, що можуть відкинути власні попередні судження і приймати рішення неупереджено. Я в цьому сумніваюся, але на те я й адвокат захисту. Наприкінці, коли ми закінчуємо з двадцять другим, я повторюю своє клопотання про зміну місця проведення слухань. Спираючись на свіжі незаперечні докази, я стверджую: ми щойно бачили чітке підтвердження, що надто багато людей в цьому місці надто багато знають про справу.

Повільно слухає і поводиться так, ніби вірить мені, і я думаю, що так воно і є.

— Поки що я відхиляю ваше клопотання, пане Руд. Пропоную продовжити і подивитися, що буде завтра.

Після суду Напарник відвозить мене до складу, де провадять свою діяльність Гаррі і Гаррі. Зустрічаюся з Гаррі Ґроссом, ми переглядаємо останній позов Джудіт. Він підготує відповідь, подібну до трьох попередніх, долучених до справи, а я підпишу і завтра її подам.

Ми з Напарником йдемо у підвал, де вже кипить робота Кліффа і його команди. Із чотирьох перших рядів вибірки, це номери з першого по сороковий, після обіду індивідуально опитали дев’ятьох людей. Я очікую, що всі дев’ятеро будуть виключені шляхом відведення присяжного чи через якусь вагому причину. Кожна сторона може використати чотири відмови, чотири автоматичних виключення без усіляких пояснень. Загалом виходить вісім. Обмежень на виключення з поясненням причин немає. Це трюк, уміння, мистецтво — прочитати присяжних і намагатися визначити, кого ж виключити. У мене лише чотири спроби, стільки ж у обвинувачення, і єдина помилка може стати фатальною. Я приймаю рішення не лише про те, кого залишити, а кого вибити, я ще й граю в шахи з Манчіні. Кого він позбуватиметься? Латиноамериканців, це точно.

Я не розраховую на виправдальний вирок, тож