Адам Джонсон - Син Начальника сиріт

ввечері: обличчя розчервоніються, з караоке-машини витягнуть кілька патріотичних пісеньок, і невдовзі К. Кі гратиме з пубйоківцями в п’яний настільний теніс, і всі зберуться повитріщатися на її груди, які особливо добре видно, коли вона нахиляється для хитрого удару отією своєю гарячою червоною ракеткою.

- Що, викреслите вже кого-небудь зі списку? - спитала мене К. Кі.

Тепер уже настала Сержантова черга сміятися.

На цей момент я пропустив приготування вечері для батьків, і оскільки метро вже не ходило, то мав перетнути все місто в темряві, щоб допомогти їм перед сном сходити в туалет. Але коли поглянув на дошку, то вперше за кілька тижнів усвідомив свій справжній обсяг роботи. У мене одинадцять справ у процесі! На весь Пубйок справа була тільки одна - якийсь бідака, котрого кинули до ранку відкисати в погану яму. Пубйоківці закривають справу протягом сорока п’яти хвилин - просто тягнуть людину в «цех» і потім допомагають утримати ручку, щоб підписав протокол за кілька секунд перед тим, як залишити цей світ. Але тут, дивлячись на цей список імен, мені стало ясно, як далеко завела мене одержимість Ґа. Найдовшою моєю відкритою справою була військова медсестра з Пханмунджома, яку звинувачували в заграванні через кордон із південнокорейським офіцером у ДМЗ. Казали, що вона махала йому мізинцем і посилала такі потужні повітряні поцілунки, що вони перелітали всі мінні поля. Справді, то була найдавніша в списку моїх справ, і саме тому я її відкладав. Розташування медсестри було позначене як «нижня камера», і мені стало зрозуміло, що п’ять днів там не був. Знову виставив навпроти себе «чергує» й пішов звідти, перш ніж могло початися нове хихотіння.

Коли я витяг медсестру звідти, вона пахла не дуже гарно. Світло виявилося для неї мукою.

- Я так рада знову бачити вас, - сильно мружачись, промовила вона. - Я готова говорити. Я довго думала й маю що сказати.

Повів її до кімнати допитів і розігрів автопілот. Там уся історія була ганебна. У мене вже й написана її біографія - на неї змарновано три вечори. І її зізнання практично саме писалося, але вона тут винна не була - просто все лежало на поверхні.

Посадив її в одне з блакитних крісел.

- Я готова звинувачувати, - мовила вона. - Було чимало поганих громадян, які намагалися спокусити мене, і в мене готовий список. Я готова назвати всіх.

Мені думалося лише про те, що буде, якщо я не відведу батька до туалету протягом наступної години. На медсестрі був білий халат, і я провів руками по її торсу, перевіряючи, чи немає на ній прикрас, які б заважали автопілоту.

- То ви он чого хочете? - кивнула вона.

- Чого?

- Я готова виправити мої стосунки з державою, - сказала вона. - Я готова зробити все, що треба, щоб відновити статус благонадійної громадянки.

Вона підняла халат, і в темряві безсумнівно стало видно її лобкове волосся. Я знав, як влаштоване жіноче тіло, і розумів його основні функції. Проте не відчув, що повністю володію собою, доки медсестра не була пристебнута й почулося перше гудіння автопілота. Усе завжди починається з того, що підопічний мимоволі відкриває рот, потім усе тіло напружується, коли автопілот подає перші легкі розряди. Очі медсестри втупилися в одну далеку точку. Провів рукою по її руці, по ключицях, відчуваючи, як крізь неї проходить заряд. Від передався й мені: волосся на руці стало сторч.

Правильно К. Кі дражнила мене: пустив усе на самоплин, і ось тепер розплачується за це медсестра. У нас принаймні є автопілот. Коли я щойно прибув до 42-го підрозділу, серед методів виправлення порочних громадян перевагу надавали лоботомії. Стажерами ми з Леонардо робили багато таких операцій. Пубйоківці хапали будь-кого з підопічних, який траплявся їм під руку, і ми заради тренування оперували по шість поспіль. Єдиним інструментом для цього був двадцятисантиметровий цвях. Підопічного клали на стіл, йому треба було сісти на груди. Леонардо фіксував голову підопічного й великими пальцями тримав йому повіки у відкритому стані. Обережно, щоб нічого не проколоти, треба було завести цвях зверху за очне яблуко і поводити, доки стане відчутна кістка за орбітою ока. Тоді треба добре стукнути по шапці цвяха долонею. Проколовши орбіту, цвях вільно рухався в мозку. Далі все просто: загнати повністю, поворушити ліворуч, поворушити праворуч - і повторити операцію на другому оці. Я, звичайно, не лікар чи що, але намагався діяти обережно, акуратно, а не грубо, як пубйоківці, у яких будь-яка робота виходила, як у мавп, через переламані руки. Виявилося, що найбільш гуманним у цьому випадку є яскраве світло в обличчя підопічному, щоб він не бачив, що відбувається.

Нам розповідали, що існують цілі колгоспи для людей з лоботомією, де колишні підривники демократії тепер тільки й робили, що займалися працею задля блага всіх. Але дійсність виявилася геть інакшою. Колись я прийшов до Сержанта, ще тільки місяць проходивши в халаті, допитувати охоронця одного з таких господарств, і з’ясувалося, що то зовсім не ідеальний колгосп. Рухалися вони тупо й нестійко. Працівники могли без кінця водити граблями безліч разів по тому самому місцю й безглуздо засипали ті ями, які самі щойно викопали. Їм було однаково, одягнені вони чи голі, і природні потреби справляли під себе. Сержант весь час відзначав, як він казав, лінощі лоботомізованих, їхню загальну неповороткість. Ранкові гудки для них нічого не означали, і, здається, їм неможливо передати й крихту духу Чучхе. Він казав:

- Та навіть дитина знає, як до діла нормально взятися!

Але порожні обличчя тих, кому було зроблено ту операцію, неможливо забути: заспиртовані немовлята в банках у музеї Наукової слави - і ті видавалися порівняно з ними живішими. Поїздка довела мені, що ця система зіпсована, і я зрозумів, що настане день - я відіграю певну роль у її виправленні. Потім з’явився автопілот, розроблений інженерами з глибшого бункера, і я стрибав з радощів, що його випробую.

Автопілот був технічним дивом, якому людські руки не потрібні. Це не те дике застосування автомобільних акумуляторів, як у Пубйоку. Автопілот працює у взаємодії з розумом, вимірює мозкову діяльність, реагує на альфа-хвилі. Будь-яка свідомість має свій електричний вияв, і алгоритм автопілота налаштовується на їхнє зчитування. Уявіть собі, як він намагається розпочати бесіду з розумом, як він кружляє в танці з особистістю! Уявіть собі прекрасний танець олівця і гумки на сторінці! Олівець аж тремтить, він переповнений бажанням виявляти себе - креслить карлючки, цифри, слова - і заповнює