Юваль Ной Харарі - Людина розумна

позичив би їй гроші та не захистив би її в біді. Поліцейських, соціальних працівників та обов’язкової освіти тоді ще не було. Щоби вижити, така людина мусила швидко знайти альтернативну родину або громаду. Хлопці та дівчата, які тікали з дому, в кращому разі, могли стати прислугою в новій родині. В гіршому ж, на них чекала армія чи бордель.

За останні два століття все це різко змінилося. Індустріальна революція дала ринку колосальні нові можливості, забезпечивши державу новими засобами спілкування та пересування й надавши в розпорядження уряду армію клерків, вчителів, поліцейських та соціальних працівників. Ринок та держава швидко виявили, що їх розвиток блокують традиційні родини та громади, які не дуже полюбляють зовнішнє втручання в їхні справи. Батьки родин та старійшини громад неохоче дозволяли молодшому поколінню всотувати ідеї національних освітніх систем, записуватися до армії або перетворюватися на міський пролетаріат без коріння.

Поступово держави та ринки почали застосовувати свою зростаючу силу для послаблення традиційних зв’язків усередині родини та громади. Держава посилала своїх поліцейських для припинення родинних вендет та заміни їх судовими рішеннями. Ринок посилав своїх вуличних торговців для знищення давніх місцевих традицій та заміни їх комерційною модою, що постійно змінюється. Втім, цього було замало. Щоби справді зруйнувати вплив родин та громад, була необхідна п’ята колона.

Держава та ринок вийшли до людей з пропозицією, від якої неможливо було відмовитися. «Станьте особистостями, – говорили вони. – Одружуйтеся з ким завгодно, не питаючи дозволу своїх батьків. Беріться за будь-яку роботу, яка вам подобається, навіть якщо старійшини громади проти. Живіть де хочете, навіть якщо не зможете приїздити щотижня на родинний обід. Ви більше не залежите від вашої родини чи громади. Замість них про вас потурбуємося ми, держава та ринок. Ми забезпечимо вас їжею, дахом над головою, освітою, охороною здоров’я, соціальними гарантіями та роботою. Ми забезпечимо пенсії, страхування та захист».

Романтична література часто називає особистістю людину, яка бореться проти держави та ринку. Так от, немає нічого більш далекого від правди. У наш час держава та ринок є матір’ю та батьком особистості, і вижити особистість може лише завдяки їм. Ринок забезпечує нас роботою, страхуванням та пенсією. Якщо ми хочемо опанувати якусь професію, навчити нас готові державні навчальні заклади. Якщо ми хочемо відкрити свій бізнес, гроші нам позичить банк. Якщо ми хочемо побудувати будинок, це зробить будівельна компанія за банківську іпотеку, в деяких випадках субсидовану або гарантовану державою. Коли ми зіткнемося з насильством, нас захистить поліція. Коли ми захворіємо на кілька днів, про нас подбає медичне страхування. Якщо ми втратимо працездатність, почне діяти служба соціального захисту. Якщо нам знадобиться цілодобова допомога, ми можемо вийти на ринок та найняти доглядальницю – зазвичай сторонню людину з іншого кінця світу, яка доглядатиме за нами з відданістю, якої ми більше не очікуємо від власних дітей. Коли ми маємо кошти, то можемо провести свої золоті роки в чудовому й затишному будинку престарілих. Податкові органи ставляться до нас як до окремих осіб і не очікують, що ми будемо сплачувати податки сусідів. Суди теж розглядають нас як окремих осіб і ніколи не каратимуть нас за злочини наших кузенів.

Окремими особами є не лише дорослі чоловіки, але й жінки та діти. Протягом більшої частини історії жінок розглядали як власність родини або громади. Натомість сучасні держави вважають жінок особистостями, які мають економічні та юридичні права, незалежно від їхньої родини та громади. Вони можуть мати власні банківські рахунки, вирішувати, за кого виходити заміж, та навіть подавати на розлучення або жити самі по собі.

Але звільнення особистості мало свою ціну. Багато хто з нас зараз шкодує про втрату міцних родин та громад, почуваючись чужими одне одному та боячись влади, яку мають над нашим життям безпристрасні держава та ринок. Держави та ринки, які складаються зі сторонніх особистостей, можуть втручатися в життя своїх членів значно легше, ніж держави та ринки, які складаються з міцних родин та громад. Коли сусіди в багатоповерхових будинках не можуть навіть домовитись, скільки платити прибиральниці, як очікувати, що вони зможуть протистояти державі?

Угода між державами, ринками та окремими особами – річ непроста. Держава та ринок не можуть дійти згоди щодо своїх взаємних прав та обов’язків, а окремі особи скаржаться, що ті багато вимагають, але мало дають. У багатьох випадках особи експлуатуються ринками, а держави утримують армію, поліцію та бюрократію для переслідування окремих осіб, замість їх захисту. Дивовижно, але ця угода працює – хоч і неідеально. Вона змогла пробитися крізь безліч поколінь соціальних систем людей. Мільйони років еволюції пристосували нас жити та думати як члени громади. А тут, не спливло й двох століть, як ми стали чужими окремими особами. Це є найкращим свідченням усемогутньої сили культури.

При цьому мала родина не цілком зникла з сучасного пейзажу. Коли держави та ринки відібрали в родини більшість її економічних та політичних повноважень, вони залишили їй деякі важливі емоційні функції. Передбачається, що сучасна родина все ще має задовольняти інтимні потреби, які держава та ринок (поки що) задовольнити не здатні, проте не облишають спроб. Сьогодні ринок значно більшою мірою формує спосіб романтичного та сексуального життя. Раніше головною свахою була родина. Сьогодні ж наші романтичні та сексуальні преференції визначає ринок, який потім також допомагає їх забезпечити – за чималенькі гроші. Раніше наречений та наречена зустрічались у родинній вітальні, а гроші переходили від одного батька родини до іншого. Сьогодні ж залицяння відбуваються у барах та кав’ярнях, а гроші переходять від закоханих до офіціантів. Ще більше грошиків падає на банківські рахунки модних дизайнерів, фітнес-центрів, дієтологів, косметологів та пластичних хірургів, які допомагають нам з’явитися у кав’ярні якомога схожішими на ринковий ідеал краси.

Родина та громада проти держави та ринку

Держава теж приділяє сьогодні більше уваги родинним стосункам, особливо між батьками та дітьми. Батьки зобов’язані відправляти своїх дітей для здобуття державної освіти. Надто лайливих чи жорстоких батьків держава карає. Подеколи може навіть ув’язнити батьків або віддати їхніх дітей до прийомних родин. Ще донедавна саме припущення, що держава повинна забороняти батькам бити чи карати їхніх дітей, було б відкинуте як абсурдне та нездійснене. У більшості суспільств батьківська влада вважалась священною. Повага до батьків та послух були одними з найбільш беззаперечних цінностей, і батьки