Стів Маккартер - За небокрай, Стів Маккартер

- Ні. - похитав головою Максуд. - Я чув, що це почалося після того, як сталася спроба отруїти одного правителя.

- Так це одна й та сама історія. Тільки ти її не знаєш. - закивала Амайанта. - Розгніваний вічним плачем дитини батько виставив цю дитину та її матір на вулицю, щоб дитя подихало свіжим повітрям і заспокоїлося. Але сталося різке похолодання. Як ти сам розумієш, не просто так. Матері довелося шукати місце, де можна сховатися. За кілька хвилин, коли батько вийшов надвір, то не знайшов там нікого. Він заходився бігати містом і шукати сім'ю. В одному з провулків натрапив на грабіжників, які його вбили. Зняли з нього обручку. Продали це кільце. Потім його переплавили, і воно увійшло до складу кубка. Але золото, з якого було вилито кільце, особливе. З особливих шахт. Працівники там вмирали один за одним, втрачаючи волосся і покриваючись плямами. До цього кубка, абсолютно випадково, як ти уже зрозумі, увійшло одразу кілька елементів із тих шахт. Кільце мало стати останнім. Кубок продали королю. А той почав потроху занедужувати. І ось коли йому стало зле, то всі вирішили, що його отруїли посли, які прибули для переговорів саме у цей час.

- Так, так, я зрозумів. Я знаю, що було далі. - перебив її Максуд. - Що з машиною?

- А що з машиною? Мелек вигадав план. Алхіміст сам створив машину. Кажуть, вона його з'їла і його душа й досі живе у тій машині.

Запанувала тиша.

- Маячня якась. - сказав алхіміст.

- Ага. Я б так і думала, якби мені не розповів про це сам Мелек. - Амайанта позіхнула. - Звісно, я слухала одним вухом, тому можу щось плутати.

Максуд передав її слова. Тепер інша тиша накрила намет – зловісна. Не було жодного приводу не довіряти словам Амайанти.

- А як із машиною боротися? - запитав Поєднувач. - Якщо я розіб'ю її каменем, то переможу?

- Каменем? - Амайанта засміялася. - Це машина, яку створив алхіміст. Такий самий, як і ти. Думаєш, її можна розбити? Це машина, що вбиває абсолютних. Її ніхто не може зупинити.

- А ти бачив її? - спитав Поєднувач у Максуда, коли той довів до нього слова богині.

- Так. - коротко відповів воїн.

- І яка вона?

- Жахлива. - сухо сказав Максуд. - А як звали того алхіміста, що її створив?

- Чи то Ніріваль, чи то Нірваль. Або Нірзаль…

- То була дівчина? - здивувався Максуд.

- Так. А що ж тут такого? Адже я теж дівчина. - богиня знову позіхнула. - І я втомилася.

Явний натяк на те, що вже пора спати. Хоч Максуд і не бачив раніше, щоб дівчина в золотому спала, пару останніх днів вона вже це робила. Напевно, доки не відновить сили, сон їй необхідний. Воїн трохи зручніше ліг, Амайанта за це сердито подивилась на нього. Максуд поклав шарф собі на груди, щоб він був замість подушки для Амайанти. Та глянула на тканину скептичним поглядом. Потім піднялася, розправила шарф і повністю лягла на нього.

- Коли вона прийде, зроби так, щоб Дезіре в цей момент була дуже далеко. - тихо сказав Максуд алхімісту.

- А ти бився проти цієї машини? - запитала та, яка втомилася і збиралася спати.

- Так, мені довелося якось вступити з нею в бій.

Алхіміст нагострив вуха.

- І судячи з того, що машина крутиться собі світом і далі, переміг не ти? - Амайанта так само лягла на живіт і підперла голову, щоб бачити Максуда.

- Я не міг застосувати Третій Крок. Бився на Другому. - воїн на секунду замовк. - Цього виявилося замало. Я нічого не зміг з нею вдіяти. Здається, що вона невразлива. Кам'яно-залізний монстр, якому все байдуже. Щоб ти не робив.

В абсолютного очі ледь на лоб не вилізли. Максуд бився з машиною? І не зміг її перемогти. Той самий Максуд, який виграв тисячі битв та знищував цілі цивілізації? Той Максуд, що поодинці міг протистояти багатотисячній армії граваліонів? Що це за механізм тоді такий, який одного за одним вбиває абсолютних алхімістів?

Поєднувач ще довго не міг заснути. Було над чим замислитися.

Табір зібрали рано-вранці. Нікому не хотілося залишатися тут і зайвої хвилинки. Чемпіони спритно зібрали всі намети, накрили ними ковдри, щоби ті не промокли. Усі вози, які ховалися під тканиною, що не промокає, були завантажені припасами. Зі зброї амаліонів вирішили взяти лише чорні щити та мечі. Оскільки все було підготовлено ще з вечора, то рушили досить швидко. Багато чемпіонів і заклиначів прокинулися ще раніше, щоб запрягти коней. Тому зволікання з відправленням у дорогу не було.

Жазель рано вранці пішла шукати Максуда. Вона залишилася сама. Ейр тинялася між чемпіонами, більшу частину часу проводячи з Калібрісто. Дезіре всюди ходила з алхімістом і Жазель не хотіла їм заважати. Тому вона швидко знайшла маршала, привіталася з ним та з Амайантою. Богиня, як завжди, вдала, що не побачила дівчину. Жазель не образилася. Треба ж було тій хоч якось показати, що богиня вища за всіх людей у ​​світі. Амайанта знайшла таку можливість у тому, щоб не відповідати на вітання. На її думку, так вона показувала, що люди для неї не важливі. Звичайно, це виглядало все… трохи наївно. Але Жазель не стала переконувати у марності такого задуму золоту дівчину.

Перший прийом їжі збігся з обідом. Може, комусь і раніше хотілося їсти, але ніхто не був проти, щоб швидше забратися подалі від фортеці Тисячі фонтанів. Але, коли вдень тимчасовим табором проносилися запахи їжі, то навіть Амайанта ловила їх носом, зрідка облизуючись. Обідала Жазель теж поряд із Максудом. Півтори години відпочинку. Три тимчасові навіси, щоб сховатися від дощу. Місце вибрали таке, щоб було більше трави і можна на ній сидіти. Аби не в бруді. Звичайно, Жазель зовсім не хотілося сідати на мокру і холодну траву, що злегка втратила свій колір, але це краще, ніж стояти. Бо ж іти ще довго. Дуже довго. Максуд поставив миску собі на коліна і запропонував Амайанті спробувати. Та походила по краю миски, відмірюючи легкими кроками обідок. Потім нахилилася і занурила палець у кашу. І спробувала. Обличчя її з гидливого стало… звичайним. Для Амайанти це означало, що Росіта приготувала казкової смакоти їжу. Максуд вийняв з кишені невеликий пакунок. Маленька ложечка та маленька виделка. Іграшки дитячі. Дівчина в золотому недовірливо подивилася на воїна, але взяла ложку. Напевно, втричі більшу, ніж мала бути в неї. Але вона не сказала і слова з цього приводу.