Аліна Вінсент - Колекція душ, Аліна Вінсент

За чверть години після того, як Едгар завершив свою відверту сповідь, до невисокого будинку Маргарити Нутрікс безшумно підкотили колеса поліцейського автомобіля, а за наступну пару десятків хвилин автівки поліції стрімко оточили інший невисокий будинок – родове гніздо поріділого сімейства Донаті.

Сухорляві плечі Лаури Донаті зухвало підштовхували вперед грубі руки чоловіків у чорній формі. За спиною жінки тісно схрещувались обпечені кров’ю вбитого сина долоні, міцно скуті у наручниках. Худу жіночу постать грубо штовхнули до поліцейської машини, припаркованої у затінку старої пишної яблуні.

Озлоблене безумне лице Лаури Донаті, що косилося з-за затемненого вікна автомобіля, сліпуче осяяло синьо-червоне мерехтіння проблискового маячка так само, як через сімдесят років заіскриться синьо-червоним світінням лице її нащадка. Його, як і її, теж віднесе від домівки разом із протяжними звуками голосних поліцейських сирен. Однак між ними існувала відмінність, що розмежовувала їхні - схожі лишень на перший погляд - ситуації. П’єтро Донаті, на відміну від Лаури Донаті, не був убивцею.