Катерина Мединська - Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська

І хоч обличчя його було сумним, трохи похмурим, Ніколь подумала, що зовсім забула, як чудово гарний Даніель Стіл, і насилу видихнула, усвідомивши, що перестала дихати.

– Я хочу поговорити з тобою наодинці, – наполегливо звернувся до неї Даніель і твердим владним поглядом дав стилісту зрозуміти, що вона зайва. На подив Ніколь, дівчина слухняно виконала його німий наказ і пішла.

– Даніель, ти нічого не переплутав?

Вона так розгубилася і розлютилася, що не могла знайти відповідних слів, щоб висловити своє справедливе обурення його несподіваною появою та недоречною вимогою.

Це неподобство якесь!

Пережити майже два місяці душевних мук, болю, страждань, зжитися з думкою, що Даніель залишився в минулому, і ось він знову з'явився до неї і каже своє горде «хочу»! Він не просить, не наполягає, а вимагає.

Але найбільше її дратувала власна реакція на його чергове вторгнення до її життя. Усередині все миттєво стрепенулося та ожило. В душі наче спалахнуло полум'я, що обпалювало все нутро. Вона безпомилково дізналася про ці почуття: нестримна, сліпа пристрасть, тварина, сексуальний потяг, зовсім не пов'язаний з логікою, доводами здорового глузду і навіть совістю. Ніколь проклинала свою слабкість до цього чоловіка.

Варто їй тільки подивитися на Даніеля – і все поверталося на свої кола.

– Ніколь, я розумію тебе і причину, через яку ти не рада мене бачити…

Ніколь заплющила очі, щільно стиснувши щелепи, і заперечливо похитала головою.

– Іди! – Вона різко встала і впритул подивилася на нього. – Я просила тебе більше не шукати зі мною зустрічі. І говорити більше нема про що.

– Не кажи так, Ніколь. Вислухай мене, будь ласка.

Ніколь не хотіла більше переживати весь цей кошмар і знову прирікати себе на самознищення та страждання.

Довелося визнати, що зараз вона дивиться на Даніеля, і її серце розривається від любові до нього, а тіло горить від бажання, але інстинкт самозбереження бунтував, наказував бути сильнішим і блокував дурні надії на світлі стосунки.

Даніель був тим самим спокусливим чоловіком з ідеальним обличчям, чорним волоссям і пристрасним поглядом, який, одного разу з'явившись у житті жінки, залишає в душі такий незабутній слід, що потім його неможливо забути або викинути з голови. Любов до цієї людини придушувала волю та деформувала жіночі принципи та моральні підвалини. Ніколь було прикро усвідомлювати свою слабкість перед ним, вона завжди вважала себе сильною особистістю, здатною боротися з будь-якими складнощами та несправедливістю. Але зараз уперше боялася і відчайдушно хотіла втекти з поля бою.

– Ні! Це я прошу тебе, йди!

– Я не можу, Ніколь. Я нікуди не піду, поки ти погодишся зустрітися зі мною. Ти навіть не хочеш дізнатись, чому я приїхав до тебе?

– Ти збираєшся зробити мені пропозицію? – з отруйним глумом спитала Ніколь і помітила, як він збентежено подивився на неї, але промовчав.

Даніель був упертий, але Ніколь не збиралася всоте наступати на ті самі граблі.

– Прощавай, Даніель! – Вона спокійно обійшла його і попрямувала у бік локації для фотосесії.

У досить великій та світлій студії було встановлено екран, виставлено світло. Локація нагадувала типову сучасну вітальню, в центрі якої стояв затишний непомітний диван.

Ніколь із безпристрасним виглядом звернулася до Лорана:

– Я готова, можемо починати.

Лоран виглядав трохи розгубленим та серйозним. Він не став розпитувати її, чому Даніель виглядає роздратованим і уважно стежить за нею, а вона занадто старанно ігнорує його присутність.

–Добре! Сандро, ми готові, – крикнув Лоран і, отримавши її ствердний кивок у відповідь, налаштувався продуктивно попрацювати.

Через хвилину на знімальному майданчику почалася робота, а Даніель був просто в сказі від того, що Ніколь його відшила, та ще й так рішуче. Він стояв, уперши руки в боки, і навіть розстебнув гудзики піджака, бо йому стало жарко. Його чоловіча гордість була зачеплена, а почуття ображені, але він не збирався здаватися. Потрібно було привернути увагу Ніколь якимось зухвалим вчинком, здивувати її. Але на думку нічого путнього не спадало. І тоді він побачив ту саму жінку, яка чіплялася до нього з пропозицією взяти участь у фотосесії. Даніель розплився у задоволеній посмішці і швидким кроком пішов до неї.

– Вибачте, Ви не могли б приділити мені хвилину часу? – звернувся Даніель до літньої жінки.

Вона повернулася до нього і, змірявши його обожнюючим поглядом, з доброзичливою усмішкою відповіла:

– Так, я слухаю Вас, юначе.

– Якщо пропозиція ще чинна, то я згоден.