Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

окрім грошей та зв’язків, яких у тебе і так хоч дупою жуй, так що тобі це нічого не варте. Ти нічим не ризикуєш заради мене, а офіцер Вайт ризикує заради мене своїм estupido[20] життям і не думає про наслідки, ти ж просто чекаєш, коли я одужаю, щоби мене трахнути й прилаштувати кудись, де б ніхто мене з тобою не бачив, а мені це так огидно. І я люблю цього дурного офіцера Вайта хоча б за те, що він давно знає, чого ти вартий.

— І чого ж я, по-твоєму, вартий, — спитав Ед, підійшовши до неї впритул.

— Гівна ти вартий. Просто боягуз.

Ед підняв кулак — і відсахнувся, коли відсахнулася вона. Інес скинула халат. Ед роззирнувся — на стіні висіли його армійські медалі в рамці. Він замахнувся — і нагороди розлетілися кімнатою. Треба ще. Він замахнувся на вікно, але в останній момент пригамував удар, і кулак заплутався у м’яких шторах.

Розділ 38

Джек прокинувся від того, що йому снився порнографічний сон.

Карен в оргії із Веронікою Лейк. Кров, зроблені патологоанатомом фотографії, на яких злягаються мерці, чарівні жінки, що стікають багряним. Прокинувся він на світанку і найперше побачив автомобіль Бада, припаркований біля будинку Лінн.

Губи потріскалися, усе тіло ломить. Він закинувся останніми таблетками, і перед тим, як його накриє, знову занурився у думки.

У досьє нічого не було, єдині його ниточки до Гадженса — Петчетт і Брекен. У Петчетта в будинку мешкали слуги. Брекен жила сама, і він прищучить її, як тільки Бад вилізе з її ліжка.

Джек міркував над своїм звітом про стеження за Бадом, аби запудрити мізки Дадлі Сміту. Пострілом грюкнули вхідні двері. Бад Вайт вийшов і попрямував до свого автомобіля.

Джек пригнувся. Машина від’їхала, за кілька секунд знову пострілом ляснули вхідні двері. Він покрадьки визирнув — із будинку виходила перефарбована у брюнетку Лінн Брекен.

Сіла до машини і рвонула на схід, у бік Лос-Феліс. Джек помчав за нею, по правій смузі, на значній відстані. Уранці дороги майже порожні, але жінка, схоже, була занадто пойнята думками, тож не помічала, що їй сіли на хвіст.

На схід, у Ґлендейл. На північ — по Бренд, припаркувалася на хіднику біля банку. Джек заїхав за ріг, звідки зручно було спостерігати з-за порожніх коробок, складених перед дверима бакалії на розі.

Він пригнувся за купою коробок, не спускаючи очей із тротуару. Лінн Брекен розмовляла із якимось явно знервованим низьким чуваком. Він відчинив двері банку і заштовхав її всередину; нижче по вулиці було припарковано «форд» і «додж», але розгледіти номери було неможливо. Раптом із банку вийшов, тримаючи у своїх величезних руках об’ємну коробку, Ламар Гінтон.

Це могли бути лише папки із досьє.

Потім з’явилися, також несучи в руках коробки, Брекен і той низькорослий — вони швидкою ходою попрямували до «доджа» та «пакарда» Лінн. Коротун замкнув двері банку, сів у «форд» і, різко розвернувшись, рвонув на південь; Гінтон і Брекен, прилаштувавшись одне за одним, попрямували на північ.

Джек порахував до десяти й кинувся навздогін.

Він наздогнав їх через пару кілометрів, у центрі Ґлендейлу — Гінтон із Брекен прямували на північ, до підніжжя пагорбів. Трафік ставав дедалі млявішим; Джек знайшов місце, звідки добре видно дорогу, що зміїлася на пагорб. Він припаркувався і спостерігав, як машини повзуть вгору і зникають за поворотом.

Джек вирушив за ними слідом, і дорога вивела його просто на табір, обладнаний для проведення пікніків. Обидві машини стояли припарковані за соснами; Брекен та Гінтон вивантажували з багажника коробки — одним із пальців хлопець тримав каністру з бензином.

Джек покинув машину й підкрався ближче, ховаючись за соснами. Брекен та Гінтон складали коробки у найбільшу яму. Джек обережно підібрався до них з-за спини.

Вони повернулися до машин і набрали нову партію коробок: Брекен взяла менше, а Гінтон — навантажився, мовби той віл. Перед ними раптом немов з-під землі з’явився Джек і врізав Ламарові по яйцях та в обличчя — лівою, правою, лівою. Гінтон завалився на підлогу, розсипаючи папери; Джек точними ударами зламав йому руки — лікті та зап’ястя.

Гінтон миттєво сполотнів від больового шоку.

Брекен тримала в руках каністру із бензином та запальничку.

Джек миттю опинився біля ями, вихопив револьвер.

Стоп-кадр.

Лінн продовжувала тримати каністру, з якої тоненькою цівкою лився на папери бензин. Клац — з’явився вогник запальнички. Джек наставив їй пістолета просто в обличчя.

Стоп-кадр.

Гінтон намагався підповзти ближче. Револьвер у руці Джека почав тремтіти.

— Сід Гадженс, Петчетт, «Флер-де-Ліс». Або я, або Бад