Тала Тоцка - Флеш Рояль, Тала Тоцка

— Зараз. Діну потрібно додому відвезти. Ед сказав, можливий струс, але він обколов її так, що вона буде добу спати. А ти вранці її провідай, Сергію, добре?

— Охорону до неї відправ, як закінчите, — додав Тимур, — і нехай змінюються весь час.

— Так, ясно ...

— У тебе ж ключів немає, — спохватився Максим. Сергій презирливо випнув нижню губу.

— Ображаєш, шеф. Навіщо до такого замку ключ? Він пальцем відкривається. Все, я погнав.

Хлопці розсілися по машинах, зараз вони переправлять джип Чаклуна за місто і спалять разом з тілами, а далі війна, яку всі чекали і до якої Максим з Тимуром були давно готові. І яку він може не пережити, як і кожен з його команди.

Місто, безумовно, слід було почистити, аж надто неоднозначні панували тут настрої. Ними були продумані можливі союзники і супротивники, нехай у банди Чаклуна більше немає головнокомандувача, але багатьом в місті Горець встав поперек горла, і вони не упустять шанс його позбутися. Максим поіменно знав тих, хто рахував дні, поки Чаклун вийде на свободу, і в списку майбутніх смертників вони йшли першими номерами.

Ніхто в місті не заперечував проти того, щоб прорідити численний стан противника. Чим хороша війна, ніколи не знаєш, кого доля підкине тобі в несподівані союзники, а кого прибере Господь. Ось Тигран, той як флюгер, крутиться, куди вітер дме. І якщо раніше навпроти його імені Макс ставив жирний знак питання, то зараз з упевненістю переніс його в перший список.

Міліція в ці складні історичні процеси воліла не втручатися, відсиджувалася в стороні, затамувавши подих, і боялась злякати удачу, вичікуючи до останнього. Або правильніше сказати, до останнього клієнта.

Максим не встиг ще закрити дверцята джипа, а до «Роялю» вже під'їжджав Тимур. Вони увійшли в казино, пройшли через бар, і тут Домін зупинився. Йому вже віддзвонився Ед і в двох словах описав стан Діни. Все було не так погано, як спочатку думав Максим, на брову навіть не довелося накладати шви.

Ед був лікарем «Швидкої допомоги» і працював на Доміна. Коли він був на чергуванні, як сьогодні, приїжджав за викликом прямо на службовій машині, а в інші дні — на своїй власній, яку зміг собі дозволити вже через кілька місяців такого підробітку.

У казино не було нікого, крім двох бійців, яких залишив їм Ворон, і Діни, яка спала у стафф-румі. Всіх круп'є відправили по домівках після грунтовної бесіди, проведеної Олексієм.

— Тимур, проведеш Діну, — Максим ногою висунув стілець і сів за барну стійку. Тимур підійшов до нього і насупився.

— А ти чого, сам не можеш?

— Не можу, — зізнався Домін. Потім потер руками обличчя і сказав вимучено: — Я їй в очі дивитися не можу. Якби з нею весь час була охорона, такого б не сталося. Я покинув її, Тимур, думав, вона до Шагалова поїде.

— Мені теж здалося, що вона погодиться, — підтвердив Тимур, дивлячись в стелю.

— Вона не погодилась. Тепер вона мене зненавидить, краще б до нього поїхала... Зараз їй потрібно триматися від мене подалі. І від тебе, до речі, теж, — додав Макс, застережливо глянувши на Тимура.

Той нічого не сказав, лише очима блиснув у відповідь, а потім так само мовчки пройшов до стафф-руму.

Його не було досить довго, Максим подивився на годинник і підвівся з-за стійки. Підходячи до стафф-руму, він почув голос Діни, значить вона не спить? А Ед клявся, що добу спати буде. І сам не знаючи чому, почав ступати якомога тихіше.

Двері в кімнату для круп'є були прочинені, він притулився до стіни.

— Ти розумієш, що тобі краще піти з казино? — голос Тимура звучав приглушено. — За гроші не переживай, ми завинили перед тобою, ти отримаєш гарну компенсацію. Як схочеш, можеш відразу забрати, можеш отримувати частинами. Тобі більше не потрібно працювати, Діно, довчись спокійно.

— Розумію, Тимуре, я все розумію. Але я не хочу сидіти вдома, я...

— Це не обговорюється, — досить жорстко обірвав її Тимур, — тобі тут не місце, навколо тебе завжди занадто багато шуму. Діночка, — його голос раптово пом'якшав, — ти дуже вродлива, і тебе не залишать в спокої, поки ти не будеш з тим, хто зможе тебе захистити. І це стосується не тільки казино.

— Добре, Тимур, — вона говорила повільно, злегка розтягуючи слова, — почнеться навчання, я піду. Просто... Я тоді його взагалі бачити не буду, розумієш? Зараз він хоч іноді в казино заїжджає.

Максим затамував подих. Це вона про нього? Тимур витримав паузу, а потім запитав хрипко:

— Ти його кохаєш?

— Ні.

Він повільно видихнув. І не розумів, навіщо стовбичить тут і принизливо підслуховує, в безсиллі стискаючи кулаки. «Ти ж сам не хотів, щоб вона закохалася в тебе, чи не так?»

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно