Софія Малинська - Стережіться, пане ректоре, або Справу веде потраплянка!, Софія Малинська

— Там може бути невеличкий безлад, — про всяк випадок попередив я.

Агата знизала плечима, крокуючи поряд зі мною, й намагаючись не надто відставати.

— Нічого, я звикла до творчих особистостей. Гармидер мене не налякає.

Я кивнув, і ми продовжили шлях.

Зупинилися в самому кінці алеї, біля трохи косої будівлі зі скляними вітринами. Ніби той, хто будував її, дуже хотів спати, і сам не помітив, як зробив її під нахилом, так, аби верхівка даху раптом починала тягнутися до землі.

На дерев’яній табличці було зазначено: “Ремонт та виготовлення всіляких дрібниць”.