Александра - Зотліла, Александра

Цієї ночі для нас все змінилося. Дорога додому, палкі поцілунки, темна спальня і ми двоє. Все навколо, втратило будь - яку цінність чи важливість. Ми занурювалися у глиб цього почуттєвого вогню, згораючи до тла знову і знову, не в силі зупинитися.

-Я тебе ніколи не відпущу, Сашо, чуєш, ніколи. Ти моя, тепер назавжди.

...

Наступного ранку мене розбудив дзвінок. Саші поруч не було. Ну воно і не дивно, на годиннику 10 ранку.

-Слухаю Денисе.-Підняв слухавку

-Рус, я зараз тобі дещо повідомлю, але прошу, не роби дурниць.

Всередині все натягнулося, мов струна.

-Розповідай?-Хрипло промовив.

-Вчора затримали Артура, через підозру у підпалі. Сьогодні у 8 ранку провели судове засідання і в результаті його посадили.

-Не зрозумів? Як це? Хто був опонентом?

-Це була Саша, Рус.

-Щооо??!!

-Це ще не все. Після засідання її ніхто не бачив. Вона мов крізь землю провалилася.

-Денисе, де ти зараз?

-Я у Ігната в офісі.

-Виїжджаю.

В голові крутилися тисячу думок, одна гірше іншої. Хто змусив її це зробити? Як я не помітив? А можливо Саша сама цього хотіла? Вмить мене охопила злість змішана зі страхом. А що як наше вчорашнє побачення було останнім? Що як я її більше не побачу?