Мiла Морес - Магія без пам'яті , Мiла Морес

- Будь ласка, містере Нотрил... Швидше.

Він мене почув, але не поспішив, продовжив облизувати мене, ковтаючи змащення, що знову витекло. Після кількох хвилин обхопив губами клітор, смокче його, допомагає язиком, видає глухі стогони. Відчуваю, що йому також подобається цей процес. Він то підводить мене до пікової точки, то послаблює тиск, відтягуючи настання оргазму. Я скоро почну схлипувати і благати його припинити це катування, чекати вже немає сил.

- Будь ласка... будь ласка, - прошу його якнайшвидше закінчити.

- Кінчай, моя дівчинко...

Моє тіло напружилося, вигнулося в дугу, кров прилила до низу живота, і я розлетілася вщент від своїх власних відчуттів, викликаних відвертими ласками язиком. Якби я вся складалася з надувних кульок, то в цей момент вони вибухнули б з приголомшливим шумом, їх залишки розлетілися би по всіх кутках кімнати.

Від таких ласок важко було не кінчити. Я подарувала йому свій оргазм, здригнулася, він при цьому не підняв голови, не відірвав губи від мого палаючого містечка, через пару хвилин продовжив злизувати мою рідину, так само видаючи звуки задоволення.

Не можу повірити, що я зараз саме із тим чоловіком, яким так довго захоплювалася. Він завжди здавався мені таким правильним, врівноваженим, серйозним, недосяжним. Тоді мені соромно було уявити, що я знатиму якісь інтимні подробиці його життя, а зараз я виконую його бажання і отримую від цього незрівнянне задоволення.

Я відкинулася на подушку, розслабилася, вирівнюю дихання. Темна голова все ще між моїх ніг, він продовжує працювати язиком.

- Так, Лаурі, так, о, маленька...

Я не очікувала продовження, але він швидко підвівся, завис наді мною, і я побачила крупним планом, перед самим обличчям, як з його члена потужним натиском вилетів струмінь. Краплі впали мені на груди, потрапили майже на весь тулуб, дрібні бризки долетіли до плечей. Я облизнула губи, ніби хотіла, щоб і їм дісталося трохи цінної рідини. Мій викладач дивиться на мене задоволено, облизує губи, ніби на них ще щось залишилося, радіє з того, що його сперма залила моє тіло, милується.

Елім приліг поруч, важко дихає, я притулилася до його плеча головою, ніжно погладжую торс.

- Ти така смачна, Лаурі, - згодом він прийшов до тями, - мене так заводить, коли ти кажеш «містере Нотрил», ми ніби знову в тому гуртожитку, але цього разу я можу тебе цілувати і пестити.

- О, містере Нотрил, - повторюю цього разу жартома. - Ти скінчив, хоч навіть не доторкнувся до нього... Не знала, що так буває.

- Чорт, Лаурі... Я теж не знав. Ти мене так завела...

- Але я нічого не робила.

- Ти текла, моя дівчинко, цього достатньо... Але я сам від себе такого не очікував. Наступного разу я тебе таки візьму... Трахну мою невинну дівчинку.

- З кожним днем я менш невинна.

- Це точно. Моя вульгарна красива дівчинка, - уже підвівся, посміхається мені, ніжно торкається обличчя, - тобі подобаються вульгарні слівця, так, сонечко?

- Так, - з ним я забула, що треба червоніти, - коли ти кажеш вульгарності, у мене все тіло вібрує.

- О, моя Лаурі... Я трохи перепочину, і ми продовжимо.

- Ти хочеш ще?

- А ти ні, дівчинко? - Заглядає в очі з грайливою усмішкою, я знизую плечима. - Тепер твоя черга пестити мене язиком, - він облизнув губи, піднімається на ліжку, захоплює мене за собою. Я опинилася на краю ліжка, він стоїть переді мною, весь тремтить від нетерпіння, його стовбур знову готовий до бою. Я поглядаю знизу йому в обличчя, опускаю очі на член, що стирчить, вдаю, що не можу наважитися взяти його в рот.

- Ну, Лаурі, візьми його, - вимовляє нетерплячим збудженим голосом, - ти ж не збираєшся знову втекти від мене? – сміється. - Минулого разу я перевіряв, як далеко ти готова зайти, а зараз я згоряю від бажання.

- А якщо я не хочу? – я лукавлю, дражню його.

- Ти не хочеш? - Голос став серйозним і трохи настороженим. Він трохи сповільнився, потім узяв мене за руку, змушує підвестися. - Значить, іншим разом, - по голосу відчуваю, що він засмутився, але намагається не подавати виду. - Ходімо вниз, покажемося сім'ї.

На ньому виявилися штани, і я зрозуміла, що це не було жартом. Він уже готовий спускатися вниз, незважаючи на те, що під його штанами стирчить збуджений дружок. Нехай він і отримав уже свою порцію радості, але він, напевно, хоче розслабитися ще раз, видно неозброєним оком.

- Стривай, я хочу, - не встигаю за чоловіком, хапаюся за його футболку, ніби так зможу його втримати. – Ти ж зробив мені приємно, я теж тобі винна…

- Лаурі, я не змушуватиму тебе робити те, чого ти не хочеш. Ти нічого мені не винна.

- Але я хочу.

- Не треба, Лаурі, тільки не через силу. Одягайся, - він каже сухо, дивиться убік. Мені це зовсім не подобається.

- Не ображайся, Еліме, - тягнуся долонями до його щок, він відмахується, ніби не хоче моїх дотиків. - Будь ласка, не ображайся. Я дражнила тебе, насправді я хочу спробувати... Він у тебе такий великий... Я ж сама вже просила його в тебе, ти ж знаєш, що я зараз не всерйоз це сказала.