Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- Але ж ми так мило розмовляли з нею. Майже потоваришували і стали найкращими подругами, - знову в’їдливо сказала Данте.

- Іди. Зараз же! - підвищив голос Кріс.

- Не командуй! - суворо і теж підвищивши голос, відповіла Данте. - І не смій кричати на мене, - Данте трохи образилась і пішла. - Як же дістали мене ці мужики, - дівчина теж почала злитися. Вона дійшла до дверей своєї кімнати. Там, за нею, був той, з ким мисливиця зараз не дуже хотіла бачитися. Адже тільки-но вона зайде до кімнати – почнеться сварка, якої дівчина хотіла б уникнути. Кожні секунди дві двері спальні Данте і стіни замку здригалися. Вона зробила глибокий вдих і, видихнувши, зайшла до кімнати. Там, намагаючись вибратися, бився Камаель. Він був схожий на птаха, який колись був вільним, а зараз його замкнули в клітці і він ніяк не міг знайти вихід із нього. - Кем, припини. Ти рознесеш замок, - мовила Данте. За мить Камаель був біля мисливиці. Він притиснув її до стіни і приставив до її горла свій клинок.

- Випусти мене! – скомандував він.

- Ні, - вона глянула в його очі. Там вона побачила розгубленість, злість, розпач та гнів. - Забери клинок. Адже ти мені не зашкодиш.

- Чорт, Данте, навіщо ти замкнула мене тут? - Кем відійшов від неї і сховав зброю.

- Тому, що ти дуже рвешся покалічити себе. А ще тому, що я знала, що ти не послухаєш мене і звалиш за моєї відсутності. Завдяки захисту ми зможемо поговорити.

- Те, що ти замкнула мене тут, не означає, що ми почнемо ділитися один з одним секретами. Я сам знайду вихід звідси. Раз пробив купол, зроблю це знову, - Кем підійшов до вікна і сильно вдарив по ньому кулаком. Від магічного щита, що покривав кімнату, пішли вібрації, знову затремтіли стіни.

- Кем, твоя рана, - Данте підійшла ближче, - вона знову кровоточить.

- Чорт, - Кем глянув на свій бік. Він зняв сорочку і почав міняти пов'язку.

- Давай я допоможу, - запропонувала мисливиця.

- Не чіпай мене. Обійдусь без твоєї допомоги, – Кем зняв стару пов'язку. Шви, які наклала Данте раніше, розійшлися.

- Давай я знову зашию рану, - знову запропонувала дівчина.

- Я ж сказав, не чіпай мене, - він змінив пов'язку і одягнувся. – Прошу востаннє: випусти мене з цієї клітки.

- А я повторюю востаннє: ні, поки ти не розповіси мені правду. Хто тебе поранив та чим? Твоя рана щось дуже повільно гоїться.

- Скільки я маю повторювати, що тебе це не стосується?! - Кем знову розлютився і вдарив захист. Від цього стіни замку затремтіли сильніше попереднього удару. Навіть Данте трохи злякалася такого викиду емоцій Кема.

- Кем, ти завжди приходив до мене на допомогу і був готовий зробити для мене все, що завгодно. Я готова зробити те саме для тебе, але не можу, поки ти не розкажеш, що в тебе сталося. Адже ми домовилися бути чесними один з одним.

- Я не просив у тебе допомоги. Та й ти не зможеш допомогти. Це лише моя відповідальність. І хто б говорив про чесність. Ти сама не кажеш мені щось. Адже так, Даніелло? - Кем докірливо глянув на дівчину. Вона промовчала. - Я так і думав, - янгол продовжив пробивати собі вихід.

- Я була в Раю, - після хвилинної мовчанки промовила Данте.

- Що? - Кем обернувся до неї.

- Після смерті я була в Раю. Я була зі своєю сім'єю: з чоловіком Вільямом, донькою Марією, зі своїми батьками, братами та сестрами. І такого блаженства, умиротворення та щастя я ніколи не відчувала. Але потім прийшла вона - рудоволоса дівчина - і висмикнула мене з мого Раю, - на кілька секунд Данте замовкла, але потім продовжила. – Навіщо вона це зробила? Навіщо повернула мене в цей кошмарний світ ненависті, терору, на парад лицемірства, у це пекло на землі? Мій час настав. Після смерті я нарешті знайшла спокій. Але мене знов позбавили вибору. Усвідомлення цього мучить мене щодня з того часу, як я повернулася. Я була в Раю, і мені було там страшенно добре. Згадка перебування там, у порівнянні з життям тут, нагадує мені вічні муки, - Данте заплакала. - Ти, мабуть, хотів почути від мене щось на кшталт того, що нам погано разом, нам треба розійтись і все в нашому стилі, - мисливиця змахнула сльозу зі щоки і усміхнулася. – Але це не так.

- Тобто, ти майже рік просто вдавала, що тебе все влаштовує: Орден, полювання, твої друзі, я? А зараз все інакше?

- Я з першого дня хотіла повернутися в Рай і поділитися цим з тобою. Але побачивши щасливі обличчя друзів, побачивши тебе, я вирішила нічого не розповідати. Але більше не можу мовчати. Адже ми повинні бути чесними один з одним. Я не один день шукала способу вбити себе і знову опинитися в Раю зі своїми близькими. Але самій убити себе не варіант, адже так я потраплю до Пекла. Я навіть хотіла просити тебе допомогти викрасти цей кинджал Смерті і знову проткнути їм моє серце. Кем, я хотіла, щоб ти мене вбив. Адже тільки тобі вистачило б духу це знову зробити.

- Ти справді ненормальна. Я ніколи більше цього не зроблю.

- Так, я ненормальна. Я, як завжди, своїми руками руйнувала своє життя. Одного дня я вирішила припинити робити це. Того дня я зрозуміла, що варта другого шансу. До цієї думки мене привів ти та наші друзі. Я побачила вас у залі, де ми всі збираємось після полювання. Ви розмовляли, сміялися, веселились. Тоді я ніби дивилася на це іншими очима. Знаю, звучить дивно. Але це правда. І ти, Кем, який майже завжди серйозний, саркастичний та загадковий. Ти сміявся з ними, сміявся з не завжди вдалих жартів Олсена, розповідей Френкі. Наше життя і складається з таких дрібних деталей, які роблять наш світ кращим. Я двісті років жила без Вільяма. Так, він часто мені снився, і сниться до цього дня. Але це моє минуле. Не можна жити минулим. Ти моє майбутнє. Я залишила думки про Рай. Натомість я вирішила насолоджуватися кожним днем, проведеним з тобою. Адже ми так багато пропустили. Я кохаю тебе, Камаель. Хіба я не заслуговую почути тепер правду від тебе?

- Мені шкода, що тобі довелося пережити все це, - Кем витер чергову сльозу зі щоки дівчини. – Ми з Нейтом принесли стільки болю та сліз у твоє життя. За сотні років мені не спокутувати цю провину перед тобою. Я радий, що ти розповіла мені правду, але зробити те саме я не можу. Вибач. Ти просила тебе відпустити. Тепер те саме я прошу тебе зробити: відпусти мене. Я мушу піти на деякий час.