Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

Dimmi le tue verità. Part 2

- Ти нікуди не підеш! - знову і знову, підвищивши голос, повторювала Данте. - Не змушуй мене застосовувати силу!

- Я вже сказав: мені краще і я повинен піти на якийсь час. І, Данте, вгамуйся. Кричати не обов'язково, - Кем одягнувся і почав збирати свою зброю.

- Ні! Ти залишаєшся! Коли твоя рана повністю загоїться, тоді поговоримо, - Данте відібрала зброю янгола і сховала її в скриню біля ліжка.

- Моєму клинку там не місце.

- Він переживе це. Тепер ти розкажеш, що в тебе сталося, і хто тебе поранив, - Данте присіла на скриню.

- Я вже говорив і повторювати не збираюся: тебе це не стосується. Встань, - він підійшов до дівчини.

- І не подумаю, - обурилася мисливиця. Тоді Кем схопив її за руку і, притягнувши до себе, відштовхнув. - Якого біса, Кем?!

- Вибач, але ти сама мене змусила, - він дістав свою зброю. - І якщо ти думаєш, що вступивши зі мною в бій, переможеш – я тебе розчарую.

- Можемо перевірити, - на кілька секунд Данте замовкла. - Камаель, що такого в тебе трапилося, що ти так поводишся? Скажи мені, - вона взяла його за руку, - я хвилююсь за тебе.

- Все нормально, - він поцілував її лоб. – Просто виникли справи, які я маю залагодити. Один.

- Тепер я знаю, що ти відчував, коли я тікала. Паскудне відчуття, - Данте усміхнулася. - Правда, не йди. Побудь зі мною хоча б сьогодні, а завтра зранку підеш вирішувати свої справи, вона подивилась у його небесного кольору очі і поцілувала чоловіка.

- Денні…

Кема перебив стукіт у двері. До кімнати Данте зайшов Джеймс.

- Вибачте, що завадив. Данте, вона прийшла до тями. Кріс уже там.

- Добре. Я йду, зачекай мене. А ти, - Данте знову поцілувала Кема, - дочекайся мене, - дівчина покинула кімнату. - Джеймсе, у мене прохання до тебе: наклади символи на мою кімнату, щоб Кем не зміг її покинути. І зроби це зараз, поки він не встиг піти і поки я не передумала.

- Проблеми у раю? - Джеймс усміхнувся.

- Швидше, тимчасові негаразди.

- Добре, - Джеймс заплющив очі, промовив заклинання. – Готово. З тебе пляшка гарного вина, – він усміхнувся.

- Не питання, - друзі увійшли до кімнати, де була Джулія. – Як вона? - запитала про стан дівчини Данте.

- Вже нормально. У неї були зламані пара ребер і легкий струс. Відбулася легким переляком. Зазвичай за таких аварій люди сильніше страждають. Настоянки наших відьом допоможуть їй видужати швидше, - відповів Кріс.

- Де я? - запитала Джулія, зробивши ковток чаю.

- На планеті Земля, у Португалії, у замку Алмоурол. Моя відповідь тебе задовольнила? - виразилась Данте.

- Данте ... - почав Кріс.

- Що? Вона спитала, я відповіла. Можемо поговорити? Чи ти тільки запитуватимеш, Джуліє? - дівчина кивнула, що готова до розмови. - Чудово. У мене дуже мало часу, тож: хто ти і чому переслідуєш нас? І чому ти була з демоном у машині?

- Демоном? – здивувалася Джулія. - Я, мабуть, знову сплю.

- О, я засмучу тебе, це реальне життя. Можу довести, - мисливиця вщипнула Джулію. Та скрикнула. – Хіба уві сні відчуваєш біль?

- Данте, - Кріс узяв подругу під руку і відвів убік, - що з тобою? Ти можеш бути ввічливішою?

- Ні, – вона вихопила руку. - Я ж сказала, що в мене немає часу на якихось дівчат у біді. Мені потрібні відповіді, і потрібні зараз. Тож, з твого дозволу, я продовжу спілкуватися з нашою гостею, - Данте повернулася до Джулії. - То хто ти і чому була з демоном?

- Я вже представлялась. Мене звуть Джулія. І про якого демона ви зараз говорите? Не знаю, що ви вживаєте, і чому у вас такий «прихід». Я не з вашого числа, числа прибитих наркоманів. Відпустіть мене.

- Як для дівчини, яка хоче, щоб її відпустили прибиті наркомани, ти занадто зухвала, - прокоментувала слова Джулії Данте. – Оскільки я дуже зайнята – підемо швидшим шляхом. Джеймсе, пропоную тобі довести нашій гості, що надприродний світ існує, а ми не наркомани. Частково. Крісу перетворитися не пропоную. Від побаченого зухвала крихітка знепритомніє.

- Не питання, - Джеймс ляснув у долоні і його руки спалахнули. – Так згодиться?

- Як? Що? Чому вогонь не обпалює? – дуже здивувалася Джулія.

- Це Джеймс. Йому п'ять сотень років, він маг і може робити такі фокуси. І не тільки такі, - пояснила Данте.

- А, фокуси, - здивувався Джулс. - Це Кейт вас намовила розіграти мене. Вона ще та жартівниця, але трохи переборщила з пранком. Де ж вона?

- Я намагалася бути доброю, - зітхнула Данте. Вона дістала кинджал і підійшла до дівчини.

- Данте, що ти зібралася робити? - до неї швидко наблизився Кріс.

- Доведу, що це все не розіграш її подруги. Якщо що, - вістрям холодної зброї Данте торкнулась грудей перевертня, - кинджал у моїх руках срібний. Так що не пустуй, Крістофере, якщо не хочеш знову отримати алергію на срібло. Я не в настрої, - Данте взяла долоню Джулії і порізала її. Дівчина рознервувалась і почала хвилюватися за своє життя. - Джеймсе, зроби милість, - маг підійшов до Джулії і вилікував її поріз.

- Але як? - дуже здивувалася гостя. - Як йому вдалося вилікувати поріз? Це якісь нові технології?

- Ні. Швидше старі. Це магія, - радісно заплескала в долоні Данте. – Тепер, коли ми всі знаємо, що світ надприродного існує – продовжимо нашу милу розмову. Чому ти була з демоном?

- Ви про Ленса? Я не знала, хто він. Цей хлопець просто фліртував зі мною і запропонував підвезти додому. Я погодилась. А познайомились ми на вечірці моєї подруги. Вона зі своїм хлопцем святкували заручини. Це все, що мені відомо.

- Данте, могла б і чемнішою бути, - обурився Кріс. - Ви це не чуєте? Почуття, наче стіни замку здригаються.

- Це Кем намагається пробити захист у кімнаті. Я попросила Джеймса замкнути його там. Не звертай увагу.

- Минулого разу, коли він намагався пробити захист Джеймса - Кем мало не розніс замок. Я не знаю, що між вами зараз відбувається, але йди і розберися зі своїм янголом, - Кріс почав злитися. - Я сам поговорю з Джулією.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍