Франко І. Я. - З вершин і низин, Франко І. Я.

Історія з його бородою почалась сім літ перед тим. Улітку 1869 р. в часі тяжкої хвороби він перестав голити бороду. За неї підпав гострій нагінці з боку світських і духовних властей. У своїй автобіографії пише він, що «боролися за ничтожную бороду съ 2-ма деканатами, 3-ма епископами, 5-ма старостатами и 3-ма намҍстниками краевыми больше 16 лҍтъ!! Вслҍдствіе бороды моей, о которой недруги въ польскихъ газетахъ многократно злобно писали,- оповідає дальше автор,- одинъ лҍкарь повҍтовый (д-ръ Пипесъ) пошолъ въ отставку, другій сновъ (д-ръ Емиль Гладышовскій) по той причинҍ протомедикомъ не именованъ; одинъ деканъ (о. Р. Пасҍчинский) отрҍшенъ отъ чина, а другій сновъ (о. Ясеницкій) реституованъ! Намҍстникъ кр. гр Глуховскій положил 1872 р. новоименованому єпископу І. Ступницкому яко условіє до 10 обрядцевъ, именно до мене яко 1-о loco positum 50 енергично взятись! Б. Министръ (Бар. Флоріян Замелковскій) когда лишь переҍзжалъ черезъ Перемышль,- первая рҍчь съ владикою Ст. была за мою бороду!!

По той причинҍ имҍлъ я великіи непріятности... и сложилъ самъ напередъ почти всҍ почести, им чинъ актуара декан., школьно-ординаріатского комисаря и проч. Замҍчательный былъ въ январҍ 1873 свышъ 4-часовый разговоръ мой съ еписк. І. Ступницкимъ».

А ось слова про неприємності з приводу обрядовщини: «Также и зъ причины обрядовщины имҍлъ я,- писав він,- много непріятностей и разнородныи комисіи; а однажды три деканы иностранныи и одинъ кондекан среклися и не хотҍли такую «обрядовую комисію» со мною переводити. Гр. Глуховскій издилъ даже во Вҍдень, дабы мене и о. Р. Пасҍчинского погубити, то тогдашній совҍтникъ минист. крыл. Гр. Шашкевичъ уничтожилъ тое коварно обдуманное дҍло. Многіи фоліанты сотками аркушей (листовъ) списаны зъ причины «обрядовщины и бороды Саламона», которая запротоколована во всҍх настояхъ (инстанциях), даже и въ Вҍднҍ и в Римҍ! и сталась историческою!»

По Щасному Саламонові переходить оповідання Франка до героя календарної справи «Сидірка Шаранця», себто Сидора Шараневича, з «Глупова», себто Львова (Глупівська пустиня - Східна Галичина). Статті Шараневича про календар з’явилися не в «Слові», як хоче поема, а в «Временнику Института Ставропігійского», а саме: «Причина розницъ межи календарями юліанскимъ и григоріанскимъ» за 1875 р. і «О календаръ и знакахъ календарскихъ и еще о рожницы календаря юліанского отъ григоріанского» за 1876 р. До виводів Шараневича подав А. Б[ілинкевич] свої «Примҍчанія» в ч. 22-24 «Слова» за 1876 р., на що дав «Отвҍтъ» Шараневич в ч. 7-9 «Руского сіона» за 1876 р. і окремою відбиткою. При календарній справі апострофує поета Тиховича Мовчальського, відомого вже з «Думи про Меледикта Плосколоба».

Ледве чи потребує пояснення Холмацький край - Холмщина, куди масово помандрували з Галичини сторожі чистоти східного обряду. Знову ж із Холмщини прибуло до Галичини багато уніатських священиків, що не хотіли перейти з унії на православ'я.

Оповідаючи про Меледикта Плосколоба - Венедикта Площан-ського, каже Франко про нього, що він виніс свою мудрість із угнівської академії. Правдоподібно, тут угнівська академія перенесена з Дідицького на Площанського, бо саме Дідицький, як син місцевого священика, розпочав свою науку в народній школі в Угневі.

Для збірки «З вершин і низин» Франко проредагував поему наново: позаміняв багато слів новими, повикидав низку строф і дописав низку строф, як ось строфи з написом на пляшці з намоченою в оковитій бородою Филимона-Саламона тощо».

Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895) - український публіцист, учений і громадський діяч буржуазно-демократичного, потім ліберально-буржуазного напряму.

Встидіон - Стадіон Франц-Серафим (1803-1853) - намісник Галичини.

«Ботокудська рада» - Головна руська рада, політична організація української буржуазної інтелігенції та верхівки уніатського духівництва Західної України проавстрійського напряму (1848-1881). Головну руську раду називали ще Руською радою головною, Руською народною радою, Народною радою.

«Голодний дім» - Народний дім, культурно-освітній осередок, який 1849 р. відкрила у Львові Головна руська рада. У діяльності цього закладу брала участь галицька буржуазна інтелігенція. У 60-і роки опинивсь в руках «москвофілів».

«Ботокудська зоря» - так названа в поемі «Зоря галицька», перша українська газета, що почала виходити у Львові 1848 р. як орган Головної руської ради, дотримуючись проавстрійської орієнтації. У 1852-1856 рр. була органом «москвофілів». Припинила своє існування 1857 р.

Цар-руїни з академії… - йдеться про зруйноване під час буржуазної революції в Австро-Угорщині приміщення Львівського університету, на місці якого 1864 р. було збудовано Народний дім.

У турецькім здиханаті - тобто турківському деканаті (м. Турка, тепер Львівської області).

В головній ботокудській газеті… - тобто в газеті «Слово», яка в поемі зветься «Ослово». «Слово» - орган «москвофільської» партії, монархічно-клерикальне видання. Виходило у Львові (1861-1887). Отримувало таємні субсидії від російського царату.

Реакційний характер «Слова» викрив М. Чернишевський у статті «Національна безтактність».

Уступає первісний редактор… - Дідицькнй Богдан, був засновником і першим редактором газети «Слово». Редагував «Слово» в 1861-1871 рр.

Місце займає новий… - Площанський Венедикт (1834- 1902), західноукраїнський журналіст, історик, діяч клерикально-«москвофільського» табору. Редактором «Слова» був у 1871-1887 рр.

З угнівської академії - тобто народної школи в м. Угневі (нині Сокальського району Львівської обл ).

Меледикта мову вчули… - йдеться про Венедикта Площанського.

«Москвитянин» - російський реакційний літературно-художній журнал (з 1849 - двотижневий учбово-літературний). Видавався в 1841-1856 рр. у Москві.

«Вікна» - громадсько-політичний, літературно-художній і мистецький місячник, орган літературної групи революційних письменників Західної України «Горно». Виходив у Львові 1927-1932 рр.

Наумович Іван (1826-1891) - західноукраїнський клерикальний діяч, «москвофіл», видавець, журналіст.

«Наука» - журнал «москвофільського» спрямування, виходив у Коломиї і Львові (1871-1886), у Відні (1886-1901) і в Чернівцях (1902).

«Записки Наукового товариства імені Шевченка у Львові» - періодичне видання Наукового товариства імені Шевченка у Львові - установи ліберально-буржуазного напряму, яка виникла в 1893 р. на основі реорганізації Літературного товариства імені Шевченка, заснованого в 1873 р. Крім «Записок», Наукове-товариство імені Шевченка у Львові видавало «Етнографічний збірник», «Матеріали до української етнології та антропології», «Матеріали до української бібліографії». В окремі періоди діяльність деяких секцій та комісій НТШ, де брали участь І. Франко, М. Павлик,