Олена Герасим'юк - Розстрільний календар

пропозицій щодо нових назв вулиць Краснограда // Вісті Красноградщини. — 2015. — 8 липня. Режим доступу: https://goo.gl/jvqnjX

Репресії проти учасників антибільшовицького руху в Україні (1917—1925 рр.): Анотований покажчик архівних кримінальних справ «Основного» фонду архівів тимчасового зберігання регіональних органів СБУ. — Х.: Права людини, 2015. Режим доступу: https://goo.gl/ZuXM9R

10 жовтня 1937 року розстріляний письменник Аврам Абчук

Єврейського письменника і критика Аврама Абчука енкаве­дисти схопили просто посеред вулиці 27 вересня 1937 року. Того самого дня обшукали квартиру. Дружину з немовлям виселили.

Справу проти письменника відкрили за «підривну діяльність, проведення на території СРСР шпигунства на користь іноземної держави». 10 жовтня 1937 року в Києві письменника розстріляли. Родину вислали з міста.

Володимир Сосюра і Максим Рильський після смерті Сталіна клопотались про зняття з Абчука тавра «ворога народу». 13 жовтня 1956 року Верховний Суд СРСР переглянув справу письменника і скасував вирок за відсутністю складу злочину.

Джерела

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/nUku5h

10 жовтня 1953 року засуджений письменник Олесь Бердник

Письменник-фантаст і футуролог Олесь Бердник на відкритих партійних зборах театру, де працював актором, виступив із критикою перекроювання «згори» п’єс відомих українських письменників. Він не визнав обвинувачень у «контрреволюційній пропаганді й агітації проти соціалістичного ладу, паплюженні постанов партії й уряду», за що був засуджений та сидів у таборах. У 1955 році звільнений.

Після того як у квітні 1972 року у квартирі подружжя Руденків, де на той час мешкав письменник, під час обшуків знайшли працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» та дві друкарські машинки, твори Олеся Бердника перестали публікувати. Книги вилучали із книгарень, а рекламу його лекторських виступів про футурологію ліквідували. Бердник оголосив на знак протесту голодування на 16 діб та домігся зустрічі з першим секретарем ЦК КПУ Петром Шелестом: той вибачився, але заявив про «неможливість втручання в діяльність КДБ».

Джерела

Олесь Бердник (1926—2003): [Біографія і твори] // 1576: Бібліотека українського світу: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/2Y0qvp

Офіційний сайт Олеся Бердника. Режим доступу: https://berdnyk.com.ua

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012.

11 жовтня 1937 року заарештований письменник, геолог Микола Філянський

Причини арешту і звинувачення проти письменника, геолога і музейного діяча Миколи Філянського й досі залишаються невідомими, оскільки архівно-слідчої справи не виявлено. Письменник проходив по «сталінському списку» від 7 грудня 1937 року із трьома «за» — «Сталін, Молотов, Жданов». Розстріляний 12 січня 1938 року в Києві. За клопотанням дружини реабілітований посмертно 21 листопада 1959 року Військовою колегією Верховного суду СРСР «за відсутністю складу злочину».

Письменник народився 1873 року і був сучасником кількох літературних поколінь: від Лесі Українки та Івана Франка до авангардистів і неокласиків. Першим критиком Філянського став Михайло Коцюбинський, який розгромив дебютну поетичну збірку молодого автора. Другим великим критиком творчості письмен­ника був Микола Зеров.

Незважаючи на те що Микола Філянський своєю творчістю та громадсько-культурною діяльністю після 1917 року засвідчив лояльність до радянської влади, видав публіцистичну книжку про будівництво Дніпрогесу, опублікував чимало цінних праць із геології, проблем мистецтва, під час активізації сталінського терору він зазнав репресій.

Джерела

Базилевський Володимир. Микола Філянський (1873—1938). «І серце вії підняло…» // Слово Просвіти. — 2011. — 22 грудня. Режим доступу: https://goo.gl/MpRwfy

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/TWJqbI

Філянський Микола. Поезії. — К.: Радянський письменник, 1988. Режим доступу: https://goo.gl/PZhvLV

12 жовтня 1974 року розпочав голодування поет Тарас Мельничук

У рукописі збірки карпатського поета Тараса Мельничука «Несімо любов планеті» цензори видавництва «Радянський письменник» виявили вірші, які було визнано антирадянськими. Опісля у його квартирі було проведено обшук та конфісковано весь літературний доробок.

У липні 1972 року Мельничука засудили до 3 років таборів сурового режиму.

Поет брав активну участь в акціях протесту політв’язнів, влаштованих проти свавілля табірної адміністрації, писав скарги на ім’я прокурора щодо нелюдського ставлення наглядачів до політв’язнів.

Голодування 1974 року було розпочате Тарасом на знак протесту проти відмови табірного лікаря надати необхідну медичну допомогу політв’язню Івану Світличному (майже весь останній табірний рік Світличний провів у лікарні: у нього не припинялися носові кровотечі і головний біль, загострилася хвороба нирок, були рецидиви туберкульозу, але він намагався працювати разом з усіма попри отриману інвалідність).

Лауреат Шевченківської премії (1992) Тарас Мельничук вдруге опинився за ґратами в 1979 році у Вінницькій колонії суворого режиму «за злісне хуліганство». У листі поетці Ніні Гнатюк поет писав: «Ножа приписали мені, хоча я зроду-віку не ходив із таким творчим інструментом. Зробили з мене і призвідника бійки, і плюс — алкаша».

Джерела

Виступ Тараса Мельничука на врученні Шевченківської премії 1992 р: [Відео]. Режим доступу: https://goo.gl/nW7aNI

Гнатюк Ніна. Тарас Мельничук: «Крім честі, в мене нічого не лишилось» // День. — 1998. —20 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/gVtwY8

Карп’юк Василь. З Гуцульщини: Тарас Мельничук. Режим доступу: https://zbruc.eu/node/12054

Мельничук Тарас. Князь роси: Вибрані поезії. Режим доступу: https://goo.gl/jxw53q

Пам’яті Тараса Мельничука. 1939—1995. Режим доступу: https://goo.gl/GGcifu

Рух опору в Україні 1960—1990: Енциклопедичний довідник: 2-ге вид. — К.: Смолоскип, 2012. 12 жовтня 1978 року з СРСР виїхала правозахисниця Надія Світлична67

Публіцист, філолог, шестидесятниця, учасниця правозахисного руху, політв’язень Надія Світлична ще 1976 року написала заяву про відмову від громадянства СРСР. У ній жінка зазначила: «Нижче людської гідності після усього пережитого бути громадянином найбільшого у світі, наймогутнішого, найдосконалішого концтабору».

У жовтні 1978 році Світлична виїхала до Рима, де її прийняв Папа Римський Іван-Павло ІІ, а у листопаді разом із двома маленькими синами