Джон Гришем - Інформатор

жахливо, споглядаючи все це. Але накази потрібно виконувати. Телефон та iPad Лейсі лежали в автівці на підлозі, але задні двері заклинило через зіткнення. Він зміг їх дістати, лише відчинивши дверцята з боку Г’юго. Дівчина була поранена, вона намагалася щось сказати і ворушилась.

Клайд Вестбей розповів цю історію, не виявивши жодних емоцій. Якщо він і відчував докори сумління, то не хотів це показувати. За весь час йому знадобилася одна перерва на туалет. Була уже майже шоста година вечора.

Клайд і Зік залишили по собі брудний слід, який було виявлено вчора. Ні, він не пригадував, щоб Зік викидав щось із вікна. Еллі Пачеко показав Вестбею частинку закривавленого паперового рушника. Той не зміг пояснити, чому зупинився перед магазином Фрога. Виправдовуючись, говорив, що не знав, чи те місце все ще відчинене. Плюс магазин був досить непримітний — хіба у таких бувають камери спостереження? Тепер він розумів, що це була дурість. Опинившись за межами округу Брансвік, Клайд і Зік випили пива. Вони зупинилися в місці для відпочинку на десятому шосе і чекали на Хенка. Клайд передав йому пакет із телефонами та iPad. Потім вони повернулися до Форт-Волтона в готель, у номері якого хлопчина провів ніч. Наступного дня Клайд відвіз його до лікаря, і рентген показав, що кістки цілі. Він дав Зіку 5 тисяч доларів готівкою і подумав, що все вже позаду. Клайд весь ранок дивився новини і був приголомшений, коли почув, що Г’юго Хетч помер. Десь за тиждень після тих подій Хенк заїхав у офіс, він був розлючений і торочив про якесь відео. Він розповів, що Бонн лютує й намагається запобігти наслідкам. Вони випровадили Зіка з міста, наказавши не повертатися, доки йому цього не дозволять.

Ні, він, Клайд, не спілкувався з Бонном до інциденту, а зараз і справді цього не хотів. Якщо не брати до уваги те, що Клайд постійно озирався через плече й неспокійно спав, здається, усе прийшло в норму, принаймні до сьогодні. Це зараз світ перевернувся.

Хан замовив іще сандвічів і фруктів; коли їх доставили, Вестбей і Баллінгтон зайшли у спальню. Була уже майже десята година, Вестбей сказав, що його дружина уже, мабуть, хвилюється. Він зателефонував їй і попередив, що має нагальні справи.

Під час імпровізованої вечері Еллі Пачеко та Реббека Вебб об’єднали зусилля й обговорили наступний раунд допиту. Коли, нарешті, вони закінчили допит, в них було більш як шість годин відео, на якому Клайд Вестбей розповів достатньо, щоб можна було починати переслідування Дюбоса та його «кузенів». Водночас у Таллахассі інша команда агентів дивилася і слухала усе це й відразу перевіряла всі факти.

Клайд вийшов із готелю вільною людиною, вільною в тому сенсі, що на ньому не було наручників. Але він залишив свою душу там, у люксі «Дельфін», адже агенти все записали на плівку і відіслали, щоб помучити його трохи пізніше. Попереду були кілька днів, можливо, тижні свободи до того, як його схоплять за під час гучної облави. Далі буде паніка дружини та дітей; фото на перших шпальтах газет; дзвінки від занепокоєних родичів і друзів. Клайда, як члена злочинного синдикату, звинуватять у вбивстві.

Поки він безцільно катався навколо Дестіна, згадав про свою колишню дівчину Теммі. Ото хвойда! Переспала з половиною міста, навіть із тим слизняком Волтером. Можливо, дружина ніколи про це не дізнається. А що тепер він має їй розповісти? Чи не краще одразу з цим покінчити, не чекаючи на облаву, яка стане справжнім кошмаром, днем, коли його виведуть у наручниках.

Звідки йому, в біса, знати, що робити? Його звичне життя скінчилось.

Що довше він їхав, то більше йому подобалась ідея пустити собі кулю в скроню, піти з життя на власних умовах, не чекаючи підступного удару за наказом Дюбоса. А може, кращим виходом буде поїздка в один бік з високого моста або ж пляшечка з пігулками. У ФБР був запис його допиту на відео.

Розділ 35

Найбруднішу роботу для Бонна виконував його добрий знайомий, бандит, відомий як Дельгадо. Справжнє це було ім’я чи просто чергова вигадка у світі Бонна — ніхто не знав.

Вдень Дельгадо управляв баром, однією з багатьох дійних корів компанії та місцем відмивання грошей, але організація більше цінувала його завдяки роботі за сумісництвом. Він мав неймовірні технічні здібності, розбирався у зброї, механізмах та електроніці. Саме Дельгадо відвіз Сона Разко до Мейса додому і тихо пристрелив його та Ейлін у спальні, а потім безслідно зник. Годину потому він ніби випадково побачив Джуніора в барі й купив йому випити.

Після завершення суду над Джуніором Дельгадо запросив першого інформатора, Дайгерра Роблеса, на нічну прогулянку на човні й скинув його у воду з ланцюгами на ногах. Другому інформатору, Тодду Шорту, пощастило за п’ять секунд уникнути пострілу в голову, куди Дельгадо цілився з мисливської гвинтівки. Куля влучила б йому в ліве вухо до того, як він почув звук пострілу, але інша голова перекрила Дегальдо огляд, тож Тодд прожив іще один день. Він вчинив мудро і втік. Дельгадо впіймав його аж в Оклахомі.

Найбільшою своєю помилкою Бонн вважав його рішення доручити подбати про Г’юго Клайду, а не Дельгадо. Він обрав для цієї справи аматора, а не професіонала. Дюбос мислив раціонально: Клайда ніхто ніколи не запідозрить; пістолети не використовувались; це була проста операція у відносно короткий термін. До того ж він хотів, щоб Клайд отримав змогу проявити себе. Цей хлопець явно мав кримінальний талант, але бракувало відданості. Якщо ж Клайд буде причетний до серйозного злочину, то довіку належатиме Бонну. Проте вирішальним аргументом на користь Клайда, про який Дюбос дізнався в останню мить, стало раптове загострення сечокам’яної хвороби у Дельгадо. Напад був таким серйозним, що