Джоан Роулінг - Несподівана вакансія

про анонімний пост на сайті ради або про те, у чому її звинувачує родина Кетрін Відон. Їй уявлялося, як відчиняються двері ліфта, а там уже стоїть ціла вервечка людей у костюмах, які тільки й рвуться звинуватити і засудити її. А що, як перегляд справи Роббі Відона — тільки підступний привід заманити її на суд над нею самою…

Кей повела її пошарпаним, занехаяним коридором до конференц-зали. Там уже сиділи три жінки, що привітали Парміндер усмішками.

— Це — Ніна, вона займається матір’ю Роббі в «Белчепелі», — відрекомендувала Кей, сідаючи спиною до заслонених жалюзями вікон. — А це — Джилліан, моя керівниця, а це — Луїза Гарпер, вона наглядає за яслами на Енчор Роуд. Доктор Парміндер Джаванда, сімейний лікар Роббі, — додала Кей.

Парміндер погодилася випити кави. Інші четверо жінок почали розмову без неї.

(«Член місцевої ради, доктор Парміндер Джаванда, яка вдає, що дуже переймається знедоленими нашої округи…»

Яка вдає, що дуже переймається. Який же ти мерзотник, Говарде Моллісон. Баррі казав, що Говард завжди вважав її лицемірною.

«Він думає, що я прагну заполонити Пеґфорд ярвілцями, адже я полянин. А ось ти — нормальний фахівець, тому, на його думку, ти просто не маєш права підтримувати Поля. Він вважає, що ти або лицемірка, або завдаєш усім клопоту просто заради розваги».)

— …зрозуміти, чому цією родиною займається сімейний лікар із Пеґфорда? — спитала одна з незнайомих Парміндер соцпрацівниць, чиї імена вона вже встигла забути.

— У нас зареєстровано декілька родин з Полів, — одразу пояснила Парміндер. — Але у Відонів, здається, були якісь непорозуміння з їхніми попередніми…

— Так, їх вигнали з кентермілської клініки, — відповіла Кей, тримаючи перед собою цілий стос паперів. — Террі там напала на медсестру. А як давно вони вже ходять до вас?

— Майже п’ять років, — відповіла Парміндер, котра заздалегідь переглянула всі записи у своєму кабінеті.

(Вона бачила Говарда в церкві на похороні Баррі: він вдавав, що молиться, стуливши перед собою свої жирні долоні, а Фаулі стояли за ним навколішках. Парміндер знала, у що повинні вірити християни. Люби ближнього свого, як самого себе… Якби Говард був чеснішим, він мав би повернутися боком і молитися на Обрі…

«Як я ще був живий, вона закохалася в мене і щоразу, коли мене бачила, майже не приховувала цього…»

Невже й справді вона не могла цього приховати?)

— … востаннє його бачили, Парміндер? — запитала Кей.

— Коли його сестра приходила з ним по антибіотики від вушної інфекції, — відповіла Парміндер. — Тижнів вісім тому.

— І в якому він тоді був стані? — спитала інша жінка.

— Ну, розвивається він досить нормально, — сказала Парміндер, видобуваючи з сумки тоненький стосик ксерокопій. — Я дуже ретельно його оглянула, бо… ну, я знаю історію його сім’ї. У нього добра вага, хоча я сумніваюся, що в нього достатньо поживний раціон. Вошей або гнид я в нього не знайшла. Його сіднички були трохи подразнені, а його сестра казала, що він ще й досі іноді ходить під себе.

— Вони йому постійно вбирають підгузки, — додала Кей.

— Але ви не виявили в нього, — спитала у Парміндер жінка, яка першою почала її розпитувати, — жодних серйозних проблем зі здоров’ям?

— Слідів побиття не було, — відповіла Парміндер. — Я пригадую, що зняла з нього сорочинку, щоб перевірити, і не знайшла жодних синців або інших пошкоджень.

— З ними не живуть чоловіки, — вставила Кей.

— А вушна інфекція? — спитала керівниця Кей.

— Звичайна бактеріальна поствірусна інфекція. Нічого особливого. Типова для дітей його віку.

— То, в цілому…

— Траплялися набагато гірші випадки, — відповіла Парміндер.

— Ви казали, що його привела сестра, а не мати? Террі теж лікується у вас?

— Я вже не бачила Террі років, мабуть, зо п’ять, — відповіла Парміндер, а керівниця звернулася до Ніни.

— Як у неї справи з метадоном?

(«Коли я ще був живий, вона закохалася в мене…»

Парміндер подумала: «А може, привид — це зовсім не Говард, а Шерлі або Морін, бо саме ці пліткарки могли стежити за нею, коли вона бувала з Баррі, сподіваючись знайти бодай якусь поживу для своїх дурнуватих підстаркуватих мізків…»)

— …поки що найдовше тримається, — розповідала Ніна. — Вона доволі часто згадувала про перегляд справи. Мені здається, Террі розуміє, що це її останній шанс, інакше все, кінець. Вона не хоче втратити Роббі. Кілька разів сама про це казала. Мушу визнати, Кей, що ви знайшли до неї підхід. Я вперше, відколи її знаю, побачила, що вона бере на себе бодай якусь відповідальність за ситуацію.

— Дякую, але радіти ще рано. Ситуація й далі вельми нестабільна. — Ці застережливі слова не зовсім пасували до ледь помітної самовдоволеної посмішки Кей. — А як справи у яслах, Луїзо?

— Ну, він знову почав ходити, — відповіла четверта соцпрацівниця. — За останні три тижні жодного пропуску, а це неабиякий прогрес. Його приводить сестра-підліток. Одяг на ньому затісний і переважно брудний, але він згадує в розмовах про домашню їжу і душ.

— А поведінка?

— Він розумово пригальмований. Розмовляє ще дуже погано. Не любить, коли в ясла заходять чоловіки. Коли з’являється чийсь батько, Роббі тулиться до нянь і страшенно нервує. А раз або й два, — додала вона, перегортаючи сторінку своїх нотаток, — він показував дівчаткам жести, що явно імітують статеві зносини.

— Думаю, що в будь-якому разі його ще завчасно знімати з групи підвищеного ризику, — сказала Кей, і всі з цим погодились.

— Мені здається, що все залежить від того, чи Террі й далі виконуватиме вашу програму, — звернулася керівничка до Ніни, — і чи встоїть вона перед спокусою.

— Це, звісно, суттєво, — погодилася Кей, — але мене хвилює інше. Навіть коли вона не зловживає героїном, Роббі отримує від неї занадто мало материнської опіки. Його виховує Кристал, а їй шістнадцять і в неї багато власних проблем…

(Парміндер згадала, що вона недавно сказала Суквіндер.

«Кристал Відон! Та це ж дурепа! То ти для цього була в одній команді з Кристал Відон, щоб опуститися до її рівня?»

Баррі подобалася Кристал. Він розгледів у ній щось таке, чого не бачили інші.

Якось, ще дуже давно, Парміндер розповіла Баррі історію про Бгай Кангайю, героя сикхів, який допомагав пораненим у бою — своїм