Брем Стокер - Граф Дракула

— Стій!

Один голос був Джонатана, дуже схвильований, а інший містера Моріса, в рішучому тоні спокійного наказу. Цигани, як видно, не знали цієї мови, але тон був зрозумілий. Вони інстинктивно натягнули віжки, і тієї ж миті з одного боку до них підскочили лорд Годалмінг і Джонатан, а з іншого — лікар Сьюард і містер Моріс. Ватажок циганів, показний юнак, який сидів на коні, неначе кентавр, різким голосом наказав своїм товаришам продовжувати рух. Вони вдарили по конях, які вже рвонулися вперед, але четверо наших підняли гвинтівки і примусили їх зупинитися. В той же момент лікар Ван Хелзінк виступив із-за скелі, спрямувавши на них вінчестер. Бачачи, себе оточеними з усіх боків, вони натягнули віжки і зупинилися. Ватажок сказав їм щось, після чого вони вихопили зброю — ножі й пістолети — і приготувалися до нападу. Ватажок швидким рухом поводів висувався вперед і, вказавши спочатку на сонце, близьке до заходу, а потім на замок, сказав їм щось, чого я не зрозуміла. Тут усі четверо з нашої партії зіскочили з коней і кинулися до воза. Небезпека, якій піддавався Джонатан, повинна була, по суті, мене налякати, але обстановка діяла на мене так само, як, мабуть, і на них: я не відчувала страху, а лише дике, божевільне бажання що-небудь зробити. Помітивши рух нашої партії, ватажок циганів віддав якийсь наказ, і його люди негайно ж кинулися до воза і, штовхаючись, скупчилися навколо нього. Серед цієї плутанини я побачила, як Джонатан і Квінсі пробиваються з різних боків до воза; було зрозуміло, що вони мають намір закінчити справу до заходу. Здавалося, ніщо не може затримати їх. Ані спрямовані в груди рушниці, ні виблискуючі ножі, ні завивання вовків за спиною — ні на що не звертали вони уваги; натиск і цілеспрямованість Джонатана вселяли благоговійний страх, і вони розступалися перед ним. В одну мить він зіскочив на віз, нелюдським зусиллям підняв величезний ящик і скинув його на землю. Містер Моріс докладав усіх зусиль, щоб пробитися через кільце циганів. Весь час, поки я спостерігала за Джонатаном, краєм ока я бачила цю битву: злітають і опускаються ножі циганів і величезний мисливський тесак, яким містер Моріс відбивав удари. Я зітхнула з полегшенням, упевнена, що йому вдалося залишитися неушкодженим, але в той момент, коли він встав позаду Джонатана, що зістрибнув з воза, я побачила, що він притискає до боку ліву руку і кров проступає між пальцями. Правда, здавалося, що він не звертає уваги на цю прикру перешкоду, і в той час, як Джонатан із страшною силою спрямовував свого ножа на кришку ящика, містер Моріс із свого боку робив те ж саме. Під натиском обох чоловіків кришка почала піддаватися, цвяхи виходили зі страшним скрипом — і ось, нарешті, верхня частина відлетіла вбік.

Цигани, зрозумівши, що знаходяться під прицілом, здалися на милість лорда Годалмінга і лікаря Сьюарда. Сонце майже торкалося гірських вершин, і довгі тіні лягали на сніг. Я побачила, що граф вивалився з ящика. Він був мертвотно блідий, обличчя його здавалося виліпленим з воску, червоні очі жахали мстивим поглядом. О! Я дуже добре знала цей погляд.

Тим часом граф побачив сонце, що заходить, і вираз ненависті змінився тріумфом.

Але тієї ж миті Джонатан змахнув своїм величезним ножем. Я здригнулася побачивши те, як лезо пройшло крізь горло, а мисливський ніж містера Моріса встромився просто в серце.

У це неможливо було повірити, але буквально на наших очах, в якусь мить, тіло графа перетворилося на прах і зникло.

Я була б щаслива, якби могла стверджувати, але останньої миті, перш ніж зникнути, на обличчі графа був такий неземний вираз миру і спокою, якого я ніколи не змогла б уявити. Замок Дракули стояв на фоні полум'яніючого неба, і в останньому промінні сонця був помітний кожний камінь на його зубчатих стінах.

Цигани, побачивши, що ми стали причиною неймовірного зникнення тіла графа, обернулися і кинулися врозсип. Ті, в кого не було коней, чіплялися за борти воза, благаючи візника не залишати їх. Вовки відбігли на безпечну відстань і поволі кружляли біля лісу.

Містер Моріс звалився на землю і, спершися на лікоть, міцно притиснув руку до боку; кров все ще струмувала крізь пальці. Святе коло більше не стримувало мене. Я і обидва лікарі підбігли до містера Моріса. Джонатан став біля нього на коліна, і поранений поклав голову йому на плече. Потім слабко зітхнув і насилу взяв мою руку в свою. Він, мабуть, побачив, яка мука переповнює моє серце, тому що посміхнувся і сказав:

— Яке щастя, що хтось про тебе піклується… О Боже! — вигукнув він раптом, підвівшися і вказуючи на мене, — ви тільки погляньте!

Сонце ніби лежало на горі, і вогненні спалахи забарвили моє обличчя в рожевий колір. Як за помахом руки чоловіки кинулися на коліна, і піднесене «Амінь» вирвалося з їхних вуст. А вмираючий промовив:

— Боже, дякую Тобі за те, що зусилля наші не були марні! Погляньте! Її лоб чистіший і біліший снігу — закляття знято.

І, під наше гірке ридання, в спокої і з посмішкою, він помер — найблагородніша людина.

ЗАМІТКА

Сім років минуло з тих пір, як закінчилися наші пригоди, і тепер ми винагороджені щастям за минулий біль. Ще більш радісно для Міни і мене, що наш хлопчик народився того ж числа, коли помер Квінсі Моріс. Я знаю, моя дружина сподівається, що до сина перейде частинка піднесеної і мужньої душі цієї людини. Назвали ми його Квінсі.

Цього літа ми вирушили до Трансільванії і побували в тих місцях. Було майже неможливо повірити в правдивість того, що відбулося тоді з нами. Ми постаралися викреслити ці спогади з пам'яті. Замок все ще стоїть, підносячись над запустінням.

Коли ми повернулися, то почали згадувати минулі часи, які зараз вже не викликають жаху. Я дістав папери з сейфа, де вони лежали з тих самих пір. І як же ми були вражені, коли побачили, що зі всієї купи віддрукованих на машинці сторінок лише мої пізніші щоденники, записники Міни і Сьюарда та меморандум Ван Хелзінка є дійсно документальним підтвердженням всього пережитого нами. Ми насилу могли повірити в те, що це єдині факти божевільної історії. Ван Хелзінк підбив підсумок, посадивши нашого сина до себе на коліна.

— Нам не потрібні докази! Ми нікого не просимо вірити нам! В один із днів цей хлопчик