П'єр Адо - Що таке антична філософія?

279

Див.: Hadot І. Tradition stoïcienne et idées politiques au temps des Grecques // Revue des études latines. — 1970. — T. 48. — P. 146—147; Le Problème du néoplatonisme alexandrin. Hiérocles et Simplicius. — Paris, 1978. — P. 37.

280

Hadot P. La Citadelle intérieure. Introduction aux Pensées de Marc Aurèle. — Paris, 1992. — P. 308 et suiv.

281

Наприклад, Аміній з Самоса та Аполлофан з Пергама; див. зауваження Б. Пюша у «Словнику античних філософів» (Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet… — T. I.).

282

Див.: Hadot I. Tradition stoïcienne… — P. 133—161.

283

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IX, 61—63.

284

Див.: Muckensturm С. Les gymnosophistes étaientils des cyniques modèles? // Le cynisme ancien et ses prolongements / Ed. M.-J. Goulet-Cazé, R. Goulet. — Paris, 1993. — P. 225—239.

285

Демокрит, фр. 191 (Les Présocratiques, р. 894).

286

Климент Александрійський, Стромати, II, 20, 125, 1.

287

Див.: Muckensturm С. Calanus // Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet. — T. II. — P. 157—160.

288

Секст Емпірик, Проти логіків, І, 87—88; див.: Goulet R. Anaxarque d’Abdère // Dictionnaire des philosophes antiques / Ed. R. Goulet. — T. I. — P. 188—191.

289

Демокрит, фр. 9 (Les Présocratiques, p. 894).

290

Див.: Badry H.-C. The Idea of the Unity of Mankind // Schwab H., Diller H. Grecs et Barbares, Entretiens sur l’Antiquité classique. — Geneve: Fondation Hardt, 1962. — T. VII. — P. 169—204; Moles J. Le cosmopolitisme cynique // le cynisme ancient et ses prolongements… — P. 259—280.

291

С. 126 — Франція є однією із небагатьох країн (поруч з пострадянськими), де філософія входить до загальноосвітньої програми, а отже вважається невід’ємним елементом загальної культури. На відміну від пострадянських країн, де філософія викладається у ВНЗ, у Франції філософія викладається у старших класах середньої школи, однак випускний іспит з філософії є обов’язковим не для всіх, а лише для тих, хто здобуває бакалаврат (академічний ступінь, що відповідає середній освіті) гуманітарного профілю. — Прим. перекладача.

292

Про технічний словник греків, в якому школа визначалась як інституція і як напрям вчення, див.: Glucker J. Antiochus and the Late Academy. — Göttingen, 1978. — P. 159—225.

293

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IV, 16.

294

Див.: Lynch J.-P. Aristotle’s School… — P. 106—134.

295

Діоген Лаертський, Про життя філософів, III, 41; V, 11, 61, 69; X, 16.

296

Diano С. La philosophie du plaisir et la société des amis // Diano C. Studi e saggi di filosofia antica. — Padoue, 1973. — P. 368—369. Epicuro, Opéré / Ed. G. Arrighetti. — Torino, 1973. — P. 443, 471. Про організацію школи епікурейців див.: Witt N.W. de. Epicurus and his philosophy. — University of Minnesota Press, 1954; Organization and Procedure in Epicurean Groups // Classical Philology. — 1936. — T. 31. — P. 205—211; Hadot I. Seneca… — P. 48—53.

297

Діоген Лаертський, Про життя філософів, IV, 19.

298

Там само, V, 4; Lynch J.P. Aristotle’s School… — P. 82.

299

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VII, 5—6, 36.

300

Пер. Фюстіжьєра (La Révélation d’Hermès Trismégiste. — Paris, 1949. —T. II. — P. 269, 292—305).

301

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VII, 27.

302

Секст Емпірик, Піронові тези, І, 16—17, пер. М.-О. Ґуле-Казе (Le cynisme est-il une philosophie? // Contre Platon, S. Le Platonisme dévoilé / Ed. M. Dixsaut. — Paris, 1993. — P. 279).

303

Voelke A.-J. La philosophie comme thérapie de l’âme. Etudes de ph ilosophie hellénistique. — Fribourg-Paris, 1993.

304

С. 133 — догма — твердження, що не підлягає сумніву і не потребує доведення, аналогічно до аксіом у математиці. У випадку, коли вчення філософської школи ґрунтується на певному наборі подібних тверджень, прийняття їх істинності є умовою приєднання до школи. Негативні конотації слова догма сьогодні обумовлені тим, що поняття догми застосовується винятково до релігійної сфери, тоді як новочасна філософія і заснована на ній світська культура декларує бажання спиратися виключно на обґрунтовані засади, долати упередження, піддавати все сумніву тощо.

305

Alexandre d'Aphrodise, In Aristotelis Topica comment., P. 27, 13 Wallies // CAG, — T. II, 2. — Berlin, 1892.

306

Hadot P. Philosophie, Dialectique, Rhétorique dans l’Antiquité // Studia Philosophica. — 1980. — T. 39. — P. 147 et suiv.

307

Цицерон, Про межі добра і зла, IV, 3, 7.

308

Див.: Hadot І. Epicure et l’enseignement philosophique hellénistique et romain // Actes du VII Congrès de l’Asociation Guillaume Budé. — Paris, 1969. — P. 347—354.

309

Hadot І. Epicure et l'enseignement philosophique… — P. 351—352.

310

Hadot P. Les modèles de bonheur proposés par les philosophies antiques // La Vie spirituelle. — 1992. — T. 147, n. 698. — P. 40—41.

311

Зібрання свідчень про нього див.: Paquet L. Les Cyniques grecs. Fragments et témoignages / Avant-Propos de M.-J. Goulet-Cazé. — Paris, 1992. Див., також: Goulet-Cazé M.-O. L’Ascèse cynique. — Paris, 1986; Les actes du colloque «Le cynisme ancien et ses prolongements»… (P. 152, n. 2).

312

Діоген Лаертський, Про життя філософів, VI, 46, 69, 97.

313

Там само, VI, 38.

314

Там само, VI, 69.

315

Там само, VI, 103; див.: Goulet-Cazé М.-О. Le cynisme est-il une philosophie…

316

Діоген Лаертський, VI, 36, 75—76, 82—84.

317

Там само, VI, 38—39.

318

Там само, VI, 22.