Ангеліна Кріхелі - Фантастичне кохання (збірка романів), Ангеліна Кріхелі

- Очевидно, - кивнув Андрій. – Тепер давайте далі. Хтось із вас бачив інших випускників притулку? А чіпованих малюків, що виросли? Ви знаєте, що вони є, але ви нічого не знаєте про їхню подальшу долю. Правильно? Нікого з них не зустрічали. І не можете сказати, нас усіх оточують чіповані або вже об'єкти ШІ, що вже прийшли їм на заміну?

Запанувала гробова тиша. Тільки серця Вікторії та Алекса голосно вухали в грудях. Як молотки, що вбивають у труну їхніх минулих життів останні цвяхи.

- Що робити батькові Алекса у притулку Вікторії? Точно! Перевірити результат експерименту. Я думаю, ніхто з них потім не вижив... Що їм вводили кожні п'ять років? А тобі, Алексе?

- Антидот...

- Ти можеш бути впевнений, що названий антидотом препарат не вводився і їм теж?

- Але тоді Алекс отримував би подвійну дозу! - ахнула Віра, що мовчала до цього.

- Точно. Офіційну та батьківську. І тому він живий досі. Звичайного дозування було мало. Вчитайтеся у їхньому записі. Передозування веде до божевілля – збій у роботі нервової системи. Якщо це трапилося не з тобою, то де вони про це дізналися? Хто був у притулках до вас?

– Тоді чому це не відбувається зі мною? – із сумнівом уточнила Віка.

- А хто каже, що у твоєму притулку вихованцям вводили ту ж саму речовину? Може, покращене. Або взагалі інше. Тому що за кількістю вас можна було б запхати в один притулок, а розтягли в два. За яким принципом? Або як дві гілки одного експерименту?

- Точно! Як же я не здогадалася! Моя кров! - Вигукнула Віка і помчала до сусідньої кімнати.