Лариса Лешкевич - Від вічного кохання лише неприємності, Лариса Лешкевич

Вона пристрасно бажала розібратися в тому, що трапилося. 

Як же так вийшло, що загибла вісімнадцятирічна дівчина, яку вона зустріла на святі в тринадцятому столітті, зараз стоїть перед нею жива і здорова,  щоправда,  постаріла  років на тридцять?

–  То звідки? – запитала Верлена.

– Адже ти теж відьма?

– Так, але...

– Пам'ятаю! –  усміхнулася Гайя. – Ти мені говорила про це.Така собі відьма – через пень чи колоду,  саме так ти сказала.

– Коли? 

–  Кілька днів тому. Ми зустрічалися на одному святі.

– Останніми днями я не відвідувала жодних свят, – заперечила Верлена. 

Але обличчя її прояснилося, а насторожені риси розслабилися.

– Отже, ми зустрічалися уві сні, – закивала Гайя. – Ти ж бачиш усвідомлені сновидіння? 

– Їх бачать усі відьми, які не володіють реальною магічною силою. Це можливість підтримувати чаклунський потенціал... Але зазвичай я пам'ятаю тих, кого зустрічаю у своїх усвідомлених подорожах. 

– Завжди що-небудь забувається!

– Імовірно, ти маєш рацію, –  повільно промовила Верлена, – Твоє обличчя справді здається мені смутно знайомим...

– Але тобі відомо, що відбувається в чаклунському світі?

–  Дещо відомо. Іноді я викладаю в магічній школі для найменших...

– Нам потрібно зустрітися десь після уроків! – впевнено сказала Гайя. –  Або ні, приїжджай, краще,  до мене.

–  До тебе? У твій дім? – здивувалася Верлена. – Я знаю, що ти обрана, і ще та чорнява дівчина, Карина...

– Та  хіба ж справа в цьому! – Гайя  вже прийняла рішення, –  Ми обов'язково повинні поговорити.  Я пришлю за тобою машину. Тільки адресу свою назви.

Під час цієї розмови Гайя дедалі більше розуміла, наскільки потребує вона товариства цієї Вієри-Вери-Верлени, яка  так раптово увірвалася в її життя.

І коли вчителька все ж таки погодилася приїхати до неї додому, Гайю захлеснула невимовна радість.

Вієра – єдина свідок тих подій, які продовжували терзати душу дівчинки глухою невизначеністю. 

Вієра напевно, допоможе розібратися що до чого!  Не біда, що вона нічого не пам'ятає. Спогад можна пробудити особливими чарами, і Гайя зробить це, якщо буде потрібно! 

Поява Вієри – подія  абсолютно нелогічна і неймовірна, сприймалася тепер як особливий і дуже добрий знак! 

Пильно вдивлялася Гайя у власні передчуття, щоб відшукати там бодай краєчок чорної тіні, і не відшукала. 

М'яке, тепле світло ранкового сонця висвітлювало всі затишні закутки її душі, і душа раділа напередодні якихось,  поки що неясних і туманних, але, безсумнівно, чудових змін.  

І навіть біль, що безжально тикав у її серце гострим клинком, притупився, а потім і зовсім вщух. 

Утім, звідки взагалі взявся цей біль? Тешеб сказав, що кохає її. Тешеб сказав, що збирається з нею одружитися.  Вона отримає те, що бажає.

Ось тільки щастя від цих зізнань дівчинка не відчувала.  Погрози Нергала нависали над її коханням  чорною, безжальною тінню.

Гайя чудово усвідомлювала, наскільки небезпечно жартувати з древніми й могутніми силами, особливо, якщо вони налаштовані проти тебе.

І навіть Невідворотна Богиня, яка завжди їй допомагає, цього разу може виявитися абсолютно безсилою...

На наступних уроках Гайя зовсім не слухала вчителя. 

Занурившись у власні думки, вона нарешті дійшла висновку, що хтось  дуже могутній змінив долю  Вієри-Верлени: повернув у минуле, позбавив від смерті, дозволив прожити життя заново... 

Тешеб? Але чому? Яка причина на те була? Для повернення часу назад потрібна складна, споконвічна магія, яка під силу тільки вищим богам, тільки вони можуть грати часом без наслідків.  

Що за  таку неперевершену послугу надала Вієра Тешебу, що він так їй віддячив? 

А якщо це був не Тешеб? Зосереджено хмурячись, знову і знову уявляла Гайя красиве обличчя тієї дивної дівчини з лісу на ім'я Аура. І що більше викликала вона в пам'яті її образ, то виразніше здавалося, що вся справа саме в ній, у цій Аурі.

Тешеб нічого про неї не сказав. Але, безумовно, він знає, хто вона така.