Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

26 Розділ: Плутанина

- Аліка, це як розуміти? - Маль стояла між очманілими Роналом і Гредхардом і не вірила своїм очам. Навколо них більшість будинків являли собою руїни, а тут, майже в центрі міста, стояв красивий маєток, якому навіть барони позаздрили б, якби побачили.

 - Ну, доки вас не було, я лікувала постраждалих. - З гордістю дивлячись на будівлю, говорила дівчина. - Вони все йшли і йшли, гроші все капали і капали. Ось я і вирішила, що не годиться не використовувати отримане. Прикупила матеріалів, там вивчила, там почитала та змогла використати магію відновлення. За допомогою спогадів про минулий будинок у мене вийшло створити його заново. Правда здорово? – Радості алхіміка не було меж. Молода дівчина пишалася своїми здібностями. Маль, яка використовувала лише магію лікування і знала всього пару бойових заклинань, заціпеніла. Ронал з Гредхардом, які не вміли чаклувати, зовсім занепали духом. «Наскільки ж її магія та алхімія сильні?» - думала в цей момент ельфійка. - «Аура Аліки не перевершує своїми розмірами ауру Ігніс або того ж Магуми, але таїть в собі просто колосальні можливості!»

 - Оригінально, Аліка! Твої здібності справді вражають! – Оглядаючи будівлю, говорила Лія.

- Дякую, Ваша Величність, сама шокована своїми можливостями. Намагатимусь і далі дарувати Вам радість. «Королева похвалила мене!»

Позаду всіх пирхнув кінь і знайомий голос наказав тварині зупинитися. Мортель повернувся з новинами. Не змовляючись, усі увійшли до будинку і сіли за стіл, ніби прийшовши на засідання парламенту. Лія сіла навпроти Аліки, Гредхард і Мортель паралельно Маль і Ронала, Магума просто розташувався на підлозі в кутку, так як зріст не дозволяв демону розігнути спину. Де Міскіс, тримаючи в руках овальну срібну тацю, обійшов присутніх, почастувавши солодким малиновим чаєм, а потім і сам присів поряд зі своєю господинею.

 - Який такий план Ви придумали, королева, розкажіть нам? - Ронал розвалився на стільці, склавши руки на грудях.

- Як Ви збираєтесь уникнути переслідування Скаїра? - Запитав Магума, намагаючись зручніше вмоститися в кутку кімнати.

- Мій план полягає в тому, щоб Мортель вивів людей з міста через підземні ходи, щоб не наражати на небезпеку, а ми в цей час заплутаємо ніс Скаїра. – Грайливо посміхнулася дракон.

- Він розкусить тебе, Ваша Світлість. Думаєш, ти здатна обдурити найхитрішого демона в імперії? - Магума крутився з боку в бік, дряпаючи наростами на спині стіни. Аліка з болем дивилася на залишені демоном подряпини, але нічого не говорила.

 - Інакше кажучи, королева не буде королевою. – Сказала алхімік перше, що спало їй на думку, відволікаючись від неприємного скрипу.

– Точно у ціль, Аліка! За допомогою мого одягу ми заманимо Скаїра на перехрестя та заплутаємо ходи. - Лія обвела всіх хитрим поглядом і потягла ароматний чай, насолоджуючись смаком.

 - Він учує справжній запах. Вам не сховати істини. - Протяг Ронал

- Чому це? Якщо Лія скупається в смолянистому бруді? Її запах вмить зникне. Навіть якщо піде дощ, то бруд довгий час не сповзатиме з неї. Я саме знаю одне таке місце...

- У тебе занадто крутий язик, крилата, ти хочеш принизити нашу королеву? - Починав закипати Магума. Аліка невдоволено примружила очі. Такого страшного обличчя ще ніхто з присутніх не бачив у алхіміка.

- Ні-і-і. – Простягла алхімік, не зводячи очей з напівбога.

- А це ідея, Аліка! Я вимажуся в бруді і мій справжній запах пропаде. Скаїр, який, не дивлячись ні на що, хоче упіймати мене, не зверне уваги на бруд, і тоді я поведу його за собою, привівши до роздоріжжя в лісі, поки Мортель буде вести людей подалі від цього міста. Ви ж стоятимете кожен біля своєї дороги. Коли Скаїр наздоганятиме, я побіжу вперед і верхи на Магумі вийду з його поля зору. Тим часом ви всі розбіжитесь в різні боки. Демон спробує погнатися за одним із вас, але щоразу сумніватиметься у виборі шляху і, зрештою, втратить довіру до себе. Йому нічого не залишиться, як повернутися в замок ні з чим. А люди стануть вільні і ми матимемо декілька днів для розшуку другого стража.

- Ви збираєтеся роздати нам кожному по частині Вашого одягу? Ви що, збираєтеся голяка заманювати Скаїра в пастку? Одягу, щоб підходив для Вас, ми навряд чи знайдемо. - Здивовано запитала Маль, не стримавши своєї пустотливої ​​усмішки.

- А-ха-ха-ха-ха, королева, Чи ви одна з цих…, ха-ха-ха-ха-а? – Заливався торговець сміхом, тримаючи свій живіт руками.

- Ваша Величність, це найненормальніший план, який я коли-небудь чув, ха-ха! - Підтримував торговця Ронал, стукаючи рукою по столу.

 - Ви ще така дитина. - Маль задоволено зробила ще один ковток гарячого чаю, продовжуючи посміхатися.

 - Та, ні ж! Ми використаємо мою туніку, як приманку. Я її одягну поверх дуплета, а груди просто обмотаю бинтами. – Почервонівши, як помідор, вигукнула Лія. Команда тихо засміялася.

- Лія, але туніка - єдине, що пов'язує тебе з Ріель? Чи ти готова віддати її? - Дракониця подивилася в очі Магумі. Потім на секунду закрила їх, спокійно видихнула, приклала руку до грудей, де билося серце, і захоплено відповіла:

- Так. Частина її самої живе в моєму серці. Ріель завжди буде зі мною. Туніка – мала ціна за порятунок безневинних людей і нас самих!

- Мортель, скільки часу залишилося до приходу армії Скаїра до міста? - Штовхнувши прийомиша в бік, спитав Гредхард.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍