Хіроакі Куромія - Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
68
Труд в СССР. Статистический справочник. — Москва, 1936. — С. 95, 109; Кац Я. Текучесть рабочей силы в крупной промышленности. — План. — 1937. — № 9. — С. 21–22; Лихолобова. Рабочие Донбасса. — С. 116.
69
ГАРФ, ф. 8225, оп. 1, д. 700, л. 15.
70
Сезонность и сезонные колебания в промышленности и народном хозяйстве. Сборник статей. — Москва, 1930. — С. 387–388.
71
Сурожский. Край угля и железа. — С. 292, 304.
72
Покровский. Как живет. — С. 250–255, 260–261. Про спалах холери в Донбасі див.: Theodore Н. Friedgut. Labor Violence and Regime Brutality in Tsarist Russia: The Iuzovka Cholera Riots of 1892 // Slavic Review, 46:2.
73
ГАРФ, ф. 5459, оп. 4, спр. 80, арк. 198 (дані 1923 p.); Горнорабочий. — 1923. — № 9. — С. 34.
74
Jacques Sandulescu. Donbas (New York, [1968]), p. 125.
75
Потолов. Рабочие Донбасса. — С. 133. Під час цього перепису і перепису 1926 р. «письменність» означала лише вміння читати; було достатньо вміти читати надруковані слова, а то й просто по складах.
76
У 1923–1924 рр. 70% донбаських шахтарів були письменними, проте рівень письменності серед вибійників становив 60,2%. 27,1% шахтарів були «цілком неписьменними», а 36,2% вибійників зовсім не вміли читати і писати (Хозяйство Донбасса. — 1924. — № 7–8. — С. 95).
77
Лихолобова. Рабочие Донбасса. — С. 41; Рашин А. Состав фабрично-заводского пролетариата в СССР. Предварительные итоги переписи металлистов, горнорабочих и текстильщиков в 1929 г. — Москва, 1930. — С. 97.
78
Лихолобова. Рабочие Донбасса. — С. 122.
79
История рабочих Донбасса, том I. — Москва, Ленинград, 1963. — С. 263.
80
Кирьянов. Рабочие Юга России, 1914 — февраль 1917 г. — Москва, 1971. — С. 105.
81
The Life of a Chemist: Memoirs of Vladimir N. Ipatieff (Stanford University Press, 1946), p. 160.
82
Таскин E. К вопросу о привлечении и удержании рабочих на каменноугольных копях Донецкого бассейна. — Харків, 1899. — С. 15.
83
Roy Church Alan Hall, John Kanefsky. The History of the British Coal Industry, vol. 3, 1830–1913: Victorian Pre-eminence (Oxford, 1986), p. 582.
84
Либерман Л. Труд и быт горняков Донбасса, прежде и теперь. — Москва, 1929. — С. 20–22. Ліберман був експертом з виробничої гігієни і безпеки праці на шахтах, він широко публікувався і до, і після революції.
85
Рубин В. Рабочий вопрос на Съездах горнопромышленников Юга России // Ученые записки (Московский государственный педагогический институт им. В. И. Ленина, Труды кафедры истории СССР). — № 249 (1966). — С. 30.
86
Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР. Доклады горной секции II Всесоюзного съезда по профгигиене и технике безопасности. — Москва, 1928. — С. 36; Либерман. Труд и быт. — С. 22. В Англії з 1906 по 1913 р. Зареєстровано 1,4 смертельного випадка на кожну тисячу шахтарів. Church. History, p. 586; Статистика несчастных случаев с рабочими горной и горнозаводской промышленности южной России за 1908–1904 [sic] гг. — Харків, 1910. — С. 92–93, де сказано, що в Сполучених Штатах 1893–1903 рр. на кожну тисячу робітників припадало 3,19 смерті. Згідно з Альбертом Феєм: Albert Н. Fay. Coal-Mine Fatalities in the United States 1870–1914 with Statistics of Coal Production, Labor, and Mining Methods, by States and Calendar Years, Department of the Interior, Bureau of Mines, Bulletin 115 (Washington, D.C., 1916), p. 10–11, 21; з 1870 по 1913 p. на кожну тисячу шахтарів зареєстровано 3,32 смерті.
87
Кирзнер Д. Горная промышленность в цифрах. Краткий справочник. — Москва, 1926. — С. 36.
88
Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР. — С. 36–37; Статистика несчастных случаев с рабочими горной и горнозаводской промышленности южной России. — С. 90.
89
Shakhty, p. 4.
90
Кирьянов. Рабочие Юга России. — С. 79; Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 280–281.
91
ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, д. 11, л. 110 (в цьому документі подано числа 13,6 і 29, вочевидь, помилково). Опубліковані цифри значно нижчі: 0,84 в 1923–1924 рр., 0,93 у 1924–1925 рр. і 1,45 в 1927–1928 рр. (10 лет Союза горнорабочих СССР. — Москва, 1930. — С. 75); Вопросы техники безопасности и травматизма в горной промышленности СССР. — С. 37, подають цифру 1.15 для 1923–1924 рр., 1.10 для 1924–1925 рр., і 1.31 для 1925–1926 рр.
92
РГАЕ, ф. 7566, оп. 1, д. 2522, л. 4. Цифри для самого Донбасу були 2,71, 2,68 і 2,48 за відповідні роки.
93
Barry Supple. The History of the British Coal Industry, vol. 4, 1913–1946 // The Political Economy of Decline (Oxford, 1987), p. 427.
94
Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 288, 276.
95
Віра Білецька. Шахтарські пісні // Етнографічний вісник. — № 5. — 1927. — С. 59.
96
ГАРФ, ф. 5459, оп. 10, 11, арк. 63, 137 про 1920-і рр.
97
Kravchenko. I Choose Freedom, p. 34.
98
Московский И., Натанзон Р. Некоторые данные о профессиональной устойчивости шахтеров на основании профессионального анамнеза // Врачебное дело. — 1934. — № 1. — С. 58.
99
Донбасский М. Песни шахтеров Донбасса // Революція і культура. — 1928. — № 23–24. — С. 112.
100
Шестаков А. На заре рабочего движения в Донбассе. Воспоминания // Пролетарская революция. — 1921. — № 1. — С. 160.
101
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія», після закриття браузера.
