Хіроакі Куромія - Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
37
John McKay. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurship and Russian Industrialization, 1885–1913 (University of Chicago Press, 1970), p. 392, 395; Макеевка: справочник (Донецк, 1981).
38
Patrick A. Croghan. The Peasant of Makeyevka: Biography of Bishop Pius Neveu A. A (Worcester, Mass., 1982), p. 14, 15.
39
Там само. — С. 31, 121. Для потреб католицької громади, яку складали головним чином французи і бельгійці, католицька церква заснувала парафії в різних місцях Донбасу. (Cl. De Boisanger. Vivre en Russie en temps de la N.E.P [Paris, 1961], p. 54). Наприклад, в Єнакієвому 1915 р. «було майже 3000 католиків, більшість із яких працювали на велетенських російсько-бельгійських металургійних заводах». (Croghan. The Peasant of Makeyevka, p. 32).
40
Leopold H. Haimson. Ziva Galili у Garcia, Richard Wortman // The Making of Three Russian Revolutionaries: Voices from the Menshevik Past (Cambridge University Press, 1987), p. 356.
41
Сурожский П. Край угля и железа. Очерк. Современник — 1913. — № 4. — С. 301.
42
Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.), том I. — Харків, 1923. — С. XXI.
43
Croghan. The Peasant of Makeyevka, p. 15.
44
РГАЕ, ф. 1562, оп. 329, спр. 151, арк. 167; спр. 141, арк. 22–23; Всесоюзная перепись населения 1937 г. Краткие итоги. — Москва, 1991. — С. 66.
45
Итоги всесоюзной переписи населения 1959 года. СССР (Сводный том). — Москва, 1962. — С. 30. Материалы к серии «Народы Советского Союза». Гл. 5. Перепись 1939 года. — Москва, 1990. — С. 913–914, дають трохи менші цифри: 240 145.
46
Khrushchev Remembers, англ. переклад і редаґування Strobe Talbott, вступ, коментарі і приміт.: Edward Crankshaw (Boston, 1970), р. 403.
47
Fenin. Coal and Politics, p. 79–80.
48
Theodore H. Friedgut. Iuzovka and Revolution, том I, Life and Work in Russia’s Donbas, 1869–1924 (Princeton University Press, 1989), p. 330, 334.
49
Haimson. The Making of Three Russian Revolutionaries, p. 356.
50
Фенин. Воспоминания инженера. — С. 55–56, 58.
51
Сурожский. Край угля и железа. — С. 300, 304, 305. Про вкрай злиденні умови життя в Горлівці і в Донбасі на початку XX ст.: Loren R. Graham. The Ghost of the Executed Engineer: Technology and the Fall of the Soviet Union (Harvard University Press, 1993), p. 8–10. (Пальчинський П. І., якого 1929 p. мав стратити радянський уряд, вивчав умови життя в Донбасі і доповів начальству про свої спостереження, після чого його звільнили).
52
Паустовский К. Собрание сочинений, т. 4. — Москва, 1968. — С. 456; Charters Wynn. Workers, Strikes, and Pogroms: The Donbass-Dnepr Bend in Late Imperial Russia, 1870–1905 (Princeton University Press, 1992), p. 30.
53
Шахты. Историко-краеведческий очерк о городе. — Ростов-на-Дону, 1974. — С. 23.
54
N. М. Borodin. One Man in His Time (London, 1955), pp. 15–16. Селища Донбасу «були поховані під чорною вугільною пилюкою, змішаною з липким багном», тож коло бараків «не росло ані травинки». Див.: Mikhail Baitalsky. Notebooks for the Grandchildren: Recollections of a Trotskyist Who Survived the Stalin Terror, tr. Marilyn Vogt-Downey (Atlantic Highlands, N.J., 1995), p. 106.
55
Victor Kravchenko. I Chose Freedom: The Personal and Political Life of a Soviet Official (New York, 1946), p. 34–35.
56
Khrushchev Remembers: The Last Testament, англ, переклад Strobe Talbott, переднє слово Edward Crankshaw і вступ Jerrold L. Schecter (Boston, 1974), p. 88. Безперечно, житлові умови були спартанські, якщо висловлюватися м’яко. Згідно з переписом міст Донбасу 1923 року, з 159 007 опитаних сімей лише у 1695, тобто 1,1%, були вдома туалети. В Старобільську, Лисичанську, Шахтах і Юзівці жодна сім’я не проживала у квартирі з вбиральнею. (Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии. — С. XXIII.) Проте, як зазначив 1933 р. один з функціонерів профспілки гірників, частково це було пов’язано і з моральним станом самих шахтарів, що ще більше погіршувався через злидні й відчай; він не зміг дати відповіді на питання іноземних робітників про те, чому такі брудні туалети і їдальні (ЦДАВО, ф. 2605, оп. 3, спр. 1129, арк. 55).
57
Покровский П. Как живет донецкий шахтер // Русское богатство. — 1913. — № 12. — С. 243–247. Про попередні періоди: Мастерова М. Материалы фонда юго-восточного горного управления о положении горнорабочих на юге России (1900–1917 гг.) // Исторический архив. — 1957. — № 2. — С. 600.
58
ЦДАВО, ф. 2602, оп. І, спр. 2320, арк. 21.
59
Статистический справочник Сталинского округа. — Сталино, 1928. — С. 35.
60
Девятый съезд Коммунистической партии большевиков Украины. Стенографический отчет, 6–12 декабря 1925 г. — Харків, 1926. — С. 108.
61
Индустриализация СССР, 1929–1932 гг. Документы и материалы. — Москва, 1970. — С. 183. Здається, там ідеться про шахтарів усієї країни.
62
Абрамов А. Жилищно-бытовое строительство Донбасса. — Москва, Ленинград, 1930. — С. 12.
63
ГАРФ, ф. 7416, оп. I, д. 2, л. 117.
64
Донбасс в цифрах. Статистический справочник. — Сталино, 1936. — С. 110, де йдеться про «усуспільнений житловий фонд»; Лихолобова З. Рабочие Донбасса в годы первых пятилеток (1928–1937 гг.). — Донецьк, 1973. — С. 132.
65
Ударник угля. — 1933. — № 10–11. — С. 26.
66
Susan Р. McCaffray. Origins of Labor Policy in the Russian Coal and Steel Industry, 1874–1900 // Journal of Economic History, 47:4 (December 1987), p. 957.
67
Friedgut. Iuzovka and Revolution, p. 225–27; Потопов С. Рабочие Донбасса в XIX веке. — Москва, Ленинград, 1963. — С. 144–145. Ці показники значно вищі, ніж показники серед шахтарів інших країн, які мали ту саму проблему. Наприклад, плинність кадрів серед рурських шахтарів Німеччини коливалася в межах від 37% до 69%, за винятком 1914 року, коли зареєстровано 102%, внаслідок впливу
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія», після закриття браузера.
