Володимир Львович Єшкілєв - Богиня і Консультант

різноманітне в інше різноманітне. Але, мабуть, навіть такі проникливі сущі не могли усього передбачити. Сутність Каменю, яку ви називаєте Богинею, за тисячі років теж змінилася під впливом тих, хто розмовляв з нею у нашому світі і в світі Червоної Зірки. І я дозволю собі припустити, що для виконання свого первісного завдання Богиня повинна була час від часу спілкуватися з тими, хто дав їй життя, повертатися до отчого лона. Але його, того лона, вже немає. Його не існувало вже тоді, коли Камінь блукав між зірками і проходив крізь Пенсту[132] і дітей Пенсти, наближаючись до нашого світу. І первісну сутність Богині, на мою думку, спостигли у тих мандрах незворотні зміни».

«Кажучи про творців Каменю, ти кажеш про Повзучих?» – спитав Шангар.

«Я не кажу того, у чому не маю певності, я не примножую незнання-авідьї».

«Але, згідно з давніми текстами, саме Повзучі були найдосвідченішою й наймудрішою з рас нашого зоряного острова».

«Ніхто не знає чогось певного про речі, які віддалені від нас такою незмірною безоднею часу, котру важко і некорисно уявляти навіть підготовленій людині. Спроби такого уявлення шкодять чистоті свідомості. Тільки діамантова свідомість божеств – Дорже Ше – пізнає ці глибини безболісно».

«Але, Владико, існувала ж Книга Оріона».

«Ти читав її?»

«Ні».

«А хто її читав?»

«Ті прадавні святі архати, які написали Книгу Печер і Книгу Розгалужень».

«Вони, безперечно, були найвідзначенішими у своїх поколіннях, але вони залишили нас і рушили до Порожнечі вже дуже давно. Так давно, що навіть безсмертні не пам’ятають кольору їхніх очей».

«Але ж вони не могли свідчити про неіснуюче».

«Вони, Шангаре, не залишили для нас ніяких певних знань про мудрість людей з Оріона. Нічого певного не залишили. Тільки легенди і вказані місця Сили, на які, за тими легендами, сідали зоряні човни могутньої раси Тристатевих. А от ті, хто відвідував наш світ триста років тому, люди Раху[133], не знали ані про Повзучих, ані про людей з Оріону. Вони привезли нам овочі великої мудрості й великі застереження, але нічого не повідомили про небезпеки, які буцімто причаїлася у мандрівних камінцях».

«Але щось-таки причаїлося у Камені Бау», – у цій думці Шангара пульсував темно-червоний неспокій. І лама, відчувши колір і напруження, ледь помітно хитнув головою. Після довгої паузи він припустив:

«Я дозволю собі поміркувати над тим, що ті, котрі створили Камінь, мислили не лише про війни і примуси, але й про втіхи».

«…?»

«Камінь може бути й річчю для задоволення. Предметом для такої втіхи, джерело, значення і перебіг якої нам майже неможливо зрозуміти».

«Розвагою?» – Шангар одночасно створив образ і промовив уголос.

«Іграшкою», – підказала Аратара. В образі іграшки, який вона сфабрикувала, було щось від плюшевого ведмедика.

Довга смуга немислення.

«Я хотіла запитати, Владико Світла[134]», – промкнулася крізь мовчання думка Верховної Жриці Курана.

«Запитуй, жінко», – дозволив лама і тим явив Жриці найбільшу милість, яку може отримати смертний від учителя Шангріли.

«Дракон знов полюватиме на Камінь?»

«Такою є його сутність. Він – Шего[135], він не може діяти проти своєї сутності й ніколи не діятиме».

«Як його зупинити?»

«Так само, як зупиняли у його попередніх утіленнях».

«Значить, знову буде війна?»

«Війна ніколи не припинялася, жінко. Їй тисячі років, і не вам, не вам суджено покласти край цій війні».

«А в чому ж тоді наша надія, Владико Світла?»

Лама прикрив очі й довго, нестерпно довго перебував у немисленні. Потім повіки його сіпнулися, прочинивши вузькі щілини для зору. Лама показав рукою на Сонце, яке нарешті перемогло туманні пасма, і сказав:

– Ніч не буває вічною, жінко. Після ночі настає ранок.

Червень – грудень 2008 року

Примітки
1

Надто товсто – більярдний термін (ісп.).

(обратно) 2

Слова Грегорі Моліни з американського серіалу «Damages», які стали ужитковими в консалтинговому середовищі.

(обратно)