Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Ну, побачитися з тіткою непогана ідея, — погодилася Майя. — А на чиє весілля?

 — На своє.

Майя тільки кліпнула, а потім різко округлила очі:

 — Що?! — Вона приголомшено подивилася на секретарку. — Яке весілля? Я ж вчуся!

 — Ось це мене і спантеличило, — зітхнула Лісана. — Я захоплююся вашою рішучістю вчитися тут, пані Майє. Професор Семироз вам щось говорив?

Майя похитала головою.

 — Але навіщо він домовляється з тіткою за моєю спиною? — не розуміла Майя.

 — Не хочу вводити вас в оману здогадками. Але, схоже, професор Семироз впевнений, що після іспитів ви покинете Тайлогос.

 — Це ще чому? — насупилася Майя. — Я готуюся до них не менше за інших.

Майя підскочила і вже хотіла побігти до дверей кабінету ректора, але Лісана попередила:

 — Професора Семироза зараз немає на місці. Він повернеться завтра.

Майя скрипнула зубами. Як розумно її батько сховався у місті! Від обурення й образи в її грудях все вирувало і кипіло. Але тут вона отямилася.

 — Невже батько знову займається розслідуванням?

 — Професор Семироз зовсім себе не береже. Вже не знаю, яке у них там розслідування, але він працює на знос.

Майя напружено подивилася на двері кабінету батька. Невже його знову змушують полювати...

 — Він відправив лист?

 — Ні, вчора він пішов пізно, і листа при ньому не було. Тільки прошу не говорити йому, що це я розповіла, — поправила окуляри Лісана. — У мене доволі слабкий магічний дар. Тож я дуже рада працювати з видатним чарівником, як професор Семироз. Я не хочу втратити своє місце в Академії.

— У цьому ми з вами схожі, — зауважила Майя.

Подякувавши секретарю, вона вийшла з дирекції. Ох, ну чому як тільки у неї виникає думка, що у них з батьком може щось налагодиться, він знаходить новий спосіб розбивати її й так хитку надію?! «Так чим же я йому тут заважаю?»  — стиснула губи Майя.

На урок зовсім перехотілося йти, але ні батьку, ні комусь іншому вона не дозволить заважати їй вчитися.

***

Однак подумати — не зробити. Майя з'явилася в кабінет з таким обличчям, що професор Білозір навіть не став питати, чому вона затрималася. І Стефан, в парі з яким вона ділила казанок, теж побоявся заїкнутися про розмову Майї з секретаркою.

Урок розпочався з оголошення завдання. Професор Білозір розповів про особливості приготування зілля «Штормовар». І застеріг про побічні ефекти від помилки в дозуванні складових. Майя то слухала в пів вуха.

Стефан під час готування мовчки підсовував Майї інгредієнти, поки та люто дробила, різала і кришила різні пучки трав, засушених жучків і зерна. Навіть професор Білозір, що ходив по класу і робив зауваження, розумно обійшов парту Майї, тримаючи безпечну дистанцію.

Під кінець уроку дівчина розмішувала густу каламутну рідину. Вона витерла чоло і подивилася на своє відображення над булькітливою сумішшю.

 — Залишилося останнє, — видихнула вона.

Як тільки рідина набуде помаранчевий відтінок, потрібно додати подрібнені зерна Порохових шипучок. Тоді зілля стане потріскувати, немов дрова в багатті, і пінитися — це ознака його готовності. Стефан подав їй миску з пороховими шипучками.

 — Тільки не кинь забагато, — вперше за весь урок подав голос він. — Дві щіпки.

Майя кивнула і взяла тарілку.

 — Ох, Ельдар, у нас вийшло! — почула Майя тихий, але дзвінкий голосок. Вона підняла очі. Через дві парти попереду Лаура заглядала в казанок. На уроках з готування зілля багачка часто ставала в пару з Ельдаром, вони непогано спілкувалися. — Спасибі, що знову допоміг. Я не люблю займатися цими варивами. А ти так мене завжди виручаєш.

Дівчина мигцем глянула на Майю. А потім підступила до хлопця і провела долонею по його волоссю, пірнувши пальцями в густі пасма.

 — Давно пора тобі віддячити, — заглянула вона в обличчя Ельдара. — Може, сьогодні після уроків...

Бульк!

Цей звук змусив Майю відірвати погляд від одногрупників і подивитися на миску, яка тонула в її казанку з пороховими шипучками. А потім усвідомити, що рука більше нічого не стискає. Стефан теж втупився в казанок.

 — Неголений дідько... — тільки й встиг видихнути він.

Гуркіт рознісся на весь кабінет. З казанка вирвався потік кислотно-помаранчевої піни, що плюхнулася Майї на груди. Від опіку врятувала накидка і щільне плаття. З підсобки вибіг професор Білозір.

 — Що таке?! Де вибухнуло?!

Побачивши Майю з плямою на білій формі та величезними від переляку очима, він зітхнув. Схоже, це його навіть не здивувало.

 — Головне — ви не постраждали, — запевнив учитель, оглядаючи її. — Думаю, вас я відпущу раніше. Стефан доробить завдання, вам треба привести себе до ладу.

Майя видавила усмішку. Вона швидко зібрала речі та під поглядами інших учнів поспішила з класу. По дорозі помітила тріумфальну посмішку Лаури. Майя зціпила зуби. Так весь цей спектакль був для неї!

Вона ще довго простояла над умивальником у дамській кімнаті, намагаючись відмити бруд з накидки й сукні. Ось тільки уїдливе зілля не хотіло змиватися. Приїлося прямо як Лаура. Багачка почала грати брудно. Вдарила туди, де у Майї найвразливіше місце. Ну і хто з них справжня відьма?

Майя вийшла в коридор. Забруднена і втомлена. Схоже, після тривалого затишшя в її житті запустилася чергова ланцюгова реакція проблем.

 — Схоже, це не очистити так просто, — сказали з боку.

Майя повернулася до Ельдара, що підпирав стінку.

 — Ти зараз про одяг чи мою репутацію? — іронічно запитала Майя.

Хлопець посміхнувся:

 — Ти надто драматизуєш.

Він підійшов до Майї, вимовив заклинання і повільно провів долонею над одягом. Дівчина впізнала заклинання для очищення тканини. Їм в перший день її навчання скористався батько. І якщо тоді вона стежила за технікою, то зараз спостерігала, як долоня Ельдара, перейшовши на сукню, майже торкається її грудей, плавно окреслюючи контур. І від того їй ледве вдавалося тримати дихання рівним.