Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

Нацгвардії здійснюється з урахуванням досвіду підрозділів французької й турецької жандармерії, а також італійських карабінерів і націо­нальної гвардії США.

Потрібно відзначити оперативне, якісне комплектування новосформованих підрозділів НГУ та доукомплектування існуючих, що дало змогу залучити для проходження служби у військовому резерві найбільш патріотично налаштованих, вмотивованих громадян Украї­ни, готових виконувати бойові завдання із захисту суверенітету й територіальної цілісності Украї­ни.

Докорінна зміна безпекової ситуації, збройна агресія з боку Російської Федерації потребували змін у забезпеченні прикордонної безпеки та діяльності Державної прикордонної служби Украї­ни.

Від початку гібридної війни Державна прикордонна служба Украї­ни надає необхідні сили та засоби для виконання завдань у районі проведення АТО. Організовано службу прикордонних нарядів на першому оборонному рубежі смуги безпеки, на другому — здійснюється пропуск осіб, транс­портних засобів та вантажів. Для належного виконання нових завдань було збільшено чисельність ДПСУ.

Посилено режим охорони на ділянці державного кордону з Російською Федерацією. На оперативному й тактичному рівні Державною прикордонною службою здійснюються заходи з протидії незаконному переміщенню через державний кордон осіб, зброї та боєприпасів, у т. ч. з тимчасово непідконтрольних територій углиб Украї­ни. За результатами вжитих протягом 2014 р. заходів відмовлено у в’їзді з РФ майже 15,5 тис. осіб, в 2015 р. — близько 10 тис. осіб[8].

Здійснено комплекс заходів щодо інженерно-­технічного облаштування україн­сько-­російського державного кордону, територій, прилеглих до районів проведення антитерористичної операції, та лінії розмежування з окупованою РФ Автономною Республікою Крим.

Унаслідок докорінної зміни безпекової ситуації та необхідності виконання нових завдань з охорони і захисту державного кордону були внесені зміни у стратегічні й програмні документи прикордонного відомства. Зокрема, схвалено нову Стратегію розвитку Державної прикордонної служби Украї­ни.

Запроваджено нові форми співпраці з прикордонними відомствами сусідніх країн та Європейською агенцією з питань управління оперативним співробітництвом на зовнішніх кордонах держав — членів ЄС FRONTEX. Зокрема, здійснюються спільний багатосторонній аналіз ризиків у сфері безпеки державного кордону, обмін інформаційними повідомленнями у разі виявлення нових способів протиправної діяльності на державному кордоні, а також найбільш характерних випадків правопорушень.

Нинішня російська агресія та воєнна загроза зі сходу, що існуватиме у тривалій історичній перспективі, є визначальними чинниками, які впливають на формування і реалізацію державної політики Украї­ни у сфері націо­нальної безпеки і оборони, оборонне і безпекове планування та реформування і розвиток вітчизняних сил безпеки і оборони.

12.2. Головні завдання подальшого реформування сектору безпеки і оборони

Завершення реформування сектору безпеки і оборони Украї­ни та набуття ним нової якості потребує вирішення низки важливих завдань. Стосовно оборонної складової сектору йдеться про набуття силами оборони спроможностей, необхідних для ефективного реагування на воєнно-­політичні виклики й гібридні воєнні загрози; підвищення рівня їх сумісності під час участі в операціях НАТО та ЄС із кризового реагування, а також в інших операціях з підтримання миру і міжнародної безпеки; досягнення критеріїв, потрібних для набуття членства в НАТО.

Стрижнем сил оборони залишатимуться Збройні Сили. Однак суттєвий за обсягами та специфічний за характером внесок до їх спроможностей мають забезпечувати Націо­нальна гвардія Украї­ни, органи управління, сили та засоби Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Державної прикордонної служби, Служби безпеки та Служби зовнішньої розвідки Украї­ни. Такий різнорідний міжвідомчий склад сил оборони потребує дієвих механізмів взаємоузгодження їх трансформації та подальшого розвитку, технічного оснащення, підготовки, зокрема спільної, та всебічного забезпечення. Це можливо за використання ефективних механізмів оборонного планування та управління оборонними ресурсами, що застосовують у НАТО.

Йдеться, зокрема, про методологію т. зв. всебічного підходу до забезпечення оборони і методик планування, що ґрунтуються на досягненні необхідних спроможностей силами оборони, враховують їх підготовку до виконання завдань за призначенням, належне матеріально-­технічне забезпечення потреб цих сил тощо. Актуальним є також створення інтегрованої системи управління ризиками; запровадження існуючої в НАТО циклічності процесу розроб­лення документів оборонного планування; адаптування до стандартів Альянсу згаданих документів, а також документів оперативного і бойового управління, статутів та настанов сил оборони; забезпечення дієвого контролю за станом виконання завдань і заходів, визначених у документах оборонного планування.

У свою чергу, для впровадження ефективного та прозорого управління оборонними ресурсами слід, з використанням євроатлантичних стандартів, переглянути принципи і підходи до бюджетного планування та обсяги забезпечення ресурсами сил оборони; поступово досягнути раціонального розподілу видатків на забезпечення утримання військ (сил), їх потреб на оперативну та бойову підготовку, розвиток і закупівлю озброєння, військової та спеціальної техніки.

Важливим завданням трансформації оборонного сектору є створення об’єднаної системи логістики сил оборони, яка відповідала б стандартам НАТО і була придатною як у мирний час, так і в особливий період. Для цього передбачається удосконалити відповідну нормативно-­правову базу, а також перейти на прийняті у НАТО системи: кодифікації озброєння, військової та спеціальної техніки, військово-­технічного майна, ракет і боєприпасів та матеріально-­технічних засобів; уніфікації речового, продовольчого та інших видів забезпечення; управління життєвим циклом продукції оборонного призначення та подвійного використання тощо.

На часі — створення сучасної системи медичного забезпечення сил оборони з урахуванням відповідних принципів і стандартів НАТО та досвіду бойових дій на Донбасі. Ця система має забезпечувати медичну допомогу як під час виконання бойових завдань, так і в період лікування та медичної реабілітації поранених у рамках єдиного медичного простору нашої держави шляхом інтеграції з існуючою цивільною системою охорони здоров’я.

З огляду на це, передбачається удосконалити систему управління військово-­медичною службою, її функціональні та організаційні структури; оптимізувати кількість і розташування військово-­медичних закладів з урахуванням потреб оборони держави. Cлід зосередити увагу також на розвитку військової медицини, вдосконаленні організаційно-­штатної структури медичних підрозділів військових частин і з’єднань, системи комплектування їх медичним персоналом, забезпеченні необхідним оснащенням, евакуаційно-­транспортними засобами тощо.

Важливо нарощувати, у т. ч. за допомогою держав — членів НАТО, спроможності держави щодо надання медичної допомоги особам, постраждалим унаслідок бойових дій, їх реабілітації, включно з медико-­психологічним та санаторно-­курортним лікуванням.

При створенні нової системи медичного забезпечення сил оборони має бути збережений визначений законодавством рівень соціальних гарантій щодо медичного обслуговування військових, ветеранів військової служби, членів їх сімей, цивільних працівників та інших категорій громадян, які мають право лікуватись у військових лікувальних закладах.

Набуття силами оборони належних спроможностей неможливе без підвищення професіоналізації особового складу сил оборони та створення необхідного військового резерву. Для цього, зокрема, потрібно: створити умови для формування нової ментальності командного та рядового складу сил оборони на основі європейських цінностей; переглянути організацію їх військової служби, військові статути та інші документи, що регламентують порядок її проходження, а також взаємовідносини між військовими, військовим і цивільним персоналом; запроваджувати націо­нально-­патріотичні атрибути військової служби. Важливим завданням є перехід до нового стилю управління у військовій сфері, європейських взає­мовідносин між керівниками та підлеглими.

Дедалі