Олександра Малінкова - Тілоохоронець для не коханої, Олександра Малінкова

     Софія злізла з колін Павла, й почала швиденько приводити себе у належний вигляд. Підхопила з підлоги трусики, повернула на місце спідницю та прийнялася застібати ґудзики на блузці.

- Все одно Пашульо, котику,  я не розумію, чого ти не підеш від тої бридкої сучки, якщо кохаєш мене, - дівчина награно надула свої і без того не маленькі вуста.

- Соньо, не будь дурепою, я тобі вже пояснював. Тобі ж подобається гарне життя: дорогі подарунки, ресторани, подорожі?                       

- Так, - мрійливо протягнула вона.          

- Так от, зараз я цуплю гроші з фірми, яка належить її батьку. Все дідько б її вхопив, належатиме їй. 

- То розлучись і отримай свою частину! – Вона засіяла так, наче зробила відкриття року.

- Яку свою частину? Ада ще не вступила в спадщину. Доки вона цього не зробить, всі ці мільйони висять у повітрі. Доступ до фінансів вона матиме тільки після оголошення заповіту.

    Він поправив темно-синю краватку й пройшовся по своєму скуйовдженому волоссю, намагаючись придати йому первинної форми. Скільки він разів наголошував Софії не чіпати волосся, от норовлива, все одно зробить по своєму.

- Хутчіш збирайся, в мене скоро зустріч з інвесторами.

- У тебе такий щільний графік, і так мало часу на мене, чому ти маєш це все тягнути самостійно.

- Ні ну ти вже зовсім, чи як? Я ледь шантажем вмовив свою дружину сидіти вдома, вбивши в її голівку, що ззовні її чатує небезпека, а ти пропонуєш знову пустити її в правління бізнесом.

- Та я  не ту навіжену мала на увазі, а взагалі, - Софія знову насупилася.        

- Послухай, сонечко, давай ти не будеш давати мені поради, як вести бізнес, лиши це все на мене, - роздратовано відповів Павло й виставив секретарку з кабінету.       

    «Хоча мабуть й не завадить залучити когось при розумі, бо й справді в останній час справи кепські. Хоч батько навчив Адель багатьом хитрощам, але тут їй точно не місце. Все й так тріщить по швам. Та малохольна скоро почне задавати розумні питання, відповіді на які вже буде не приховати»: подумав Арестов.