Вікторія Калінгер - Серце Дракона, Вікторія Калінгер

- А у дівчини талант. – Пильним поглядом Марго обвела кімнату.  

- У неї? Хто сказав що це? – Драган спинився на пів слові. Він помітив як за спиною Марго стояли служниці, що тримали в руках таз з гарячою водою та простирадла. Ця жінка не переставала дивувати Драгана. Чужинка в палаці, а вже всіх змусила виконувати свої розпорядження.

- Синку, я відчуваю тут її душу. Це все – її єство. – Марго оглянула кімнату ще раз. А потім зупинила свій погляд на маленькій фігурці, що лежала на ліжку. Її лице вмить стало серйозним. Вона різко підійшла до ліжка, всім своїм видом показуючи, щоб Драган посунувся і почала оглядати бідолашну. Служниці тихенько зайшли за Марго і стали позаду, не заважаючи. 

- І як давно вона в такому стані? – Голос Марго був серйозним.

- Ми знайшли її сьогодні в одній із підземних камер в’язниці – так само сухо відповів Драган. Він і сам не знав скільки часу принцеса провела у в’язниці. Та судячи з її стану і вигляду – точно не один день.

- Сьогодні вже п’ятий день, пане. – Позаду почувся тихий голос однієї із служниць.

- П’ятий?! – голос чоловіка був холодним неначе лід.  

- Так пане... – ще тихіше промовила служниця. Бідолашна дівчина, від страху втиснула голову в плечі і опустила до низу очі. Дуже лячно було їй зараз зустрічатися поглядом з новим імператором

- Драгане. – На плече чоловіка опустилася рука Марго. – Твій гнів зараз не доречний. Я подбаю про принцесу і вилікую її. А ти йди. В тебе ще є обов’язки тепер вже перед твоїм народом.

Драган пильно подивився на жінку. Марго має рацію, тепер принцеса в безпеці і їй нічого не загрожує, а його ще чекають справи. І ще раз поглянувши на дівчину, чоловік швидко вийшов з кімнати, зачинивши за собою двері. Знав, Марго зробить все можливе і не можливе, щоб поставити принцесу на ноги. Бо від тепер, у нього на неї зовсім інші плани.