Ангеліна Кріхелі - Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі

Глава 5

Роман провів дівчину до свого автомобіля, допоміг зайняти місце на пасажирському сидінні. Переконався, що Аліні зручно, і тільки тоді сів за кермо.

Подібна зворушлива турбота її здивувала. З одного боку, вона зігрівала душу, допомагаючи відчути себе захищеною. З іншого боку, виглядала підозріло, змушуючи напружено чекати каверзи. Вона добре усвідомила, що просто ввічливість та вихованість не змусять чоловіка бути уважним до жінки, доки вона не почне йому подобатися. На жаль, така реальність.

Чоловік легко та розслаблено вів автомобіль. Агресивна манера водіння – це явно не про нього. Нікого не обганяючи, нікуди не поспішаючи, не виявляючи жодних ознак роздратування, він спокійно чекав у пробках та на світлофорах.

Вона не могла зрозуміти, звідки в невеликому місті взагалі взятися заторам. Але факт очевидний. Чи то тут живуть суцільно заможні люди, чи то в кредитах по вуха, чи то з дорогами щось не так. Цього вона поки що зрозуміти не могла. Та й навіщо? Свій автомобіль все одно довелося продати, щоби вижити і не викликати зайвих питань у сусідів. Навряд чи вони й орендодавець зрозуміли б, навіщо знадобилася розкішній красуні на дорогій машині скромна кімнатка в дешевому спальному районі.

Крім того, вона чудово знала, в які гроші виливається обслуговування її металевої улюблениці. Не дарма досвідчені водії радять купувати транспорт лише тоді, коли в тебе в гаманці є сума на заправку, помножена на дві – з розрахунком на ремонти.

Тож зі сльозами на очах вона відігнала авто в салон і здала за півціни. Причому, готівкою.

Аліна прийшла до тями, відчувши на собі довгий пронизливий погляд Романа.

- Ви в порядку?

- Так, дякую.

- Засумували за своєю красунею? - Зрозуміло посміхнувся слідчий.

Вона спершу здивувалася, але швидко нагадала собі, що обізнаність є частиною його роботи.

Кивнула. Як добре, що можна не приховувати свої думки та почуття. Хоча б поруч із цією людиною-рентгеном, яка знає про неї майже все.

– Нам ще довго їхати?

Дорога завжди подобалася їй. Цілеспрямований рух уперед, спокій однаковості навіть у потоці машин і за частої зміни пейзажу за вікном. Відчуття, що ти можеш керувати своїм життям.

Але не тепер, коли фундамент начебто вибили з-під ніг. Важко в одну мить позбутися ілюзії сили.

- Ви втомилися? Ми можемо заїхати дорогою до придорожнього кафе і купити щось перекусити. Я пригощаю. Але не поїхати не можемо. Там на нас чекає людина. Мені було непросто переконати його допомогти, - ухильно зауважив чоловік.

Аліна боялася навіть припустити, про що йдеться. Тож лише згідно кивнула, переводячи погляд на дорогу.

Дзвінко клацнули двері. Дівчина здригнулася, прокидаючись. Виявляється, вона справді втомилася і задрімала в дорозі.

Роман уже обійшов машину і постукав у вікно з її боку.

- Прибули, - сказав він з усмішкою.

Аліна сонно моргнула, фокусуючись на картинці. Обережно розім'яла кінцівки, що затекли, і відчинила дверцята. Шум, що обрушився на неї в цей момент, мало не оглушив.

Роман уже помчав кудись уперед – вона бачила тільки його спину. Очевидно, настільки впевнений, що вона відразу піде за ним.

Недовірливо примружившись, дівчина озирнулася. Це що, виставка собак?

Безліч пухнастих і гладкошорстних крихітот радісно вихляли хвостами, поскулювали, гарчали і дзвінко гавкали, просячи уваги і ласки. Швидше, вже не виставка, а базар.

Знизавши плечима, гублячись у здогадах, вона слухняно пішла за слідчим.

Той уже, активно жестикулюючи, про щось говорив із чоловіком у літах. Співрозмовник розуміючи і трохи поблажливо посміхався і хитав головою. Схоже, йому лестила емоційність Романа, увага до теми, він ніби брав шефство над юним обдаруванням, усім своїм виглядом демонструючи вікову досвідченість.

Аліні завжди не подобалася така поведінка. Досвід та мудрість показними не бувають. Вона довіряла мовчазним, замкнутим, а іноді й трохи грубим фахівцям. Тому що її особистий досвід довів: саме такі справді знають, що роблять. Їм просто ніколи розтікатися навколо і близько суті.

Дівчина наблизилася до них, підвівшись із боку Романа і чітко позначаючи цим свою приналежність.

На початку модельної кар'єри вона ще сперечалася, що жінка не належить нікому. Але агент швидко і зрозуміло, на практиці довів, що така жінка належить усім. Або вона самітниця. У світі моди друге неможливе. Тож варто незмінно дотримуватися своєї осі координат та одного заявленого захисника.

Головне, при виборі не помилитися.

Вони ніколи не перебували у стосунках. Але за потреби зображували такі на публіці. В цілях безпеки.

- Якому ви віддаєте перевагу забарвленню?

Питання вивело її із роздумів. Погляд старшого співрозмовника звернувся до неї.

- Вибачте, - винувато пробелькотіла Аліна, адресуючи вибачення передусім Романові.

Він, здається, не розумів, як можна було відволіктися від такої захоплюючої розмови. А вона марно намагалася зрозуміти, про що взагалі йдеться.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍