Джулія Рейвен - Секс-сусід напрокат, Джулія Рейвен

Глава 4.2.

Варто було Руслану сказати останню фразу, як моє серце настільки голосно застукало, що вібрація від його ударів відчувалася десь в районі горлянки. Повітря довкола перетворилося на розпечений жар, і я нервово задихалася від нестачі кисню.

— Р-руслан, не сміш-но, — безглуздо заїкаючись, я спробувала відштовхнутися від цього зухвалця і втекти кудись подалі, але знову спроба втечі виявилася марною. Ця потужна скеля у вигляді сусіда не зрушила ні на міліметр, насолоджуючись на власні очі моєю реакцією на його слова. — Досить! Досить, кажу! — зашипіла, як розлючена кішка, але Руслану все було байдуже. Він попри моє прохання розплився в задоволеній посмішці і намертво продовжив стояти навпроти.

— Зацвіте черешня білим цвітом рання…  — страшенно фальшивлячи, сусід почав тихо співати, а потім усе голосніше й голосніше: — Не кажи вчорашня ця любов остання.  Ти моя черешня, Таню, моя Таня.

— Ти забув таблетки прийняти вранці чи що?

— Від ранкового стояка таблетки не допомагають, тільки ніжна жіноча рука, гарячий ротик чи куди краще… — Руслан усміхнувся і кивком показав мені між ніг, красномовно натякаючи на третій варіант.

— Фууу, господи, у тебе одне на думці, — почервоніла від його прямоти. Провела кінчиком язика по губах, позбавляючись раптової сухості.

— Хто б казав, Місіс «кінчаю від противного сусіда, а не законного чоловіка», — не давши мені заперечити, Руслан без жодного сум'яття притиснувся до моєї шиї губами, а руку запустив під пояс вільних джинсів. — Я відкрию тобі інший світ… — інтонацією старця з японського мультика прошепотів він, цілуючи чутливу шкіру. — Світ божевільного сексу та нереальної насолоди…

Я здригнулася всім тілом, коли мозолисті подушечки пальців торкнулися моїх мереживних трусиків і почали неквапливо погладжувати промежину. З подивом втупилася на нахабного сусіда, намагаючись показати своїм виглядом наскільки я «не така» і щоб він відстав, хоча у самої навіть кінцівки поколювало від приємних відчуттів.

«Тільки б він не зупинився... не зупиняйся, будь ласка», — набатом звучала фраза в голові, коли я з останніх сил трималася, щоб не застогнати від задоволення. І найголовніше, не принести своєю слабкістю задоволення цьому самовпевненому мерзотнику.

Боже, низ живота віддавало пекельним жаром. Жаром, який розгорявся дедалі сильніше, вторячи настирливим, а найголовніше, вмілим рухам нахабного сусіда.

Але найгірше було усвідомлення, що мене лихоманить від спалаху відчуттів, близькості і скаженого бажання. Хотілося відкинути голову на стіну, ширше розвести ноги, підпустити Руслана ще ближче... і тісніше... і...

Я ніби з'їхала з глузду в одну мить. Тієї самої ночі, коли сусід всього за кілька хвилин у під'їзді довів до яскравого оргазму і доказав, що я не фригідна. Не зламана, не дефектна, як казав мій чоловік. Ні, я здатна відчувати і отримувати задоволення, як звичайнісінька дівчина.

Як на зло, Руслан ще сильніше притиснувся до мене і посилив пальцями натиск на клітор, який уже сам благав про завершення цієї приємної тактильної тортури, і я на противагу своїм думкам вигнулась у попереку і міцно вчепилася в потужні плечі сусіда, щоб хоч так утримати хитку рівновагу.

Я мушу чинити опір… адже так? Повинна відбиватися, опиратися кожною клітинкою тіла. Але мій мозок під пестощами цього зухвальця здійснив акт саботажу і посилав іншу функцію моєму мовному апарату: «Стогнати! І якнайголосніше!». І я, підкоряючись всіляким інстинктам, плавилася від пальців і поцілунків Руслана і не зуміла стримати перший глухий напівсхлип-напівстогін. А потім ще один… і ще…

Ах, та вся моя система дала збій. Моя принциповість і неприступність ганебно помахали ручкою і втекли в невідомому напрямку, залишаючи мене під опікою дикого неконтрольованого бажання.

Тим часом я задихалася від рук сусіда, від його гарячих похабних губ, які, я впевнена, перецілували не менше сотні легкодоступних дівчат... але зараз це все було таким неважливим, далеким... Піддавалась пестощам із невиразним усвідомленням, що це все терміново потрібно припинити. Терміново припинити…

Але… нехай ще секунду погосподарює в моїх трусиках, і я тоді точно зупиню його… лише кілька секунд і все.

І я дійсно хотіла зупинити сусіда, як він сам різко відсторонився, вийнявши руку з моїх джинсів. Рвучко дихаючи, я з подивом витріщилася на Руслана і зовсім не розуміла, що сталося. Адже він сам почав усе це. Це… та я навіть слів не можу підібрати, щоби правильно описати його дії.

— Щ-що сталося? — судомно хапаючи ротом повітря, спитала в нього. — Щ-щ-щось не так?

— Отже повторю: урок перший. Повна слухняність і довіра, інакше — каратиму. Позбавлятиму оргазму. І з кожним разом все жорсткіше і жорсткіше. Ти зрозуміла?

— Т-так, — з жалем видихнула. Блін, та краще б я одразу погодилася. Ідіотка! Тепер між ніг волого, гаряче, а бажання кінчити нікуди не поділося.

— Не чую, Таню, — суворо промовив Руслан, — що ти зрозуміла?

— Я все зрозуміла. Послух і довіра, — швидко відповіла, закипівши від злості незадоволення. — Слухаюсь і підкоряюся! — передражнила його, задихаючись від образи. От вже ж мудак. — Можна йти? — сіпнулася, щоб вислизнути з міцного захвату і пережити в спальні свою чергову ганьбу. Але величезні п'ятірні сусіда знову мене зупинили.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍