Ясміна Лав - Одна ніч, Ясміна Лав

Глава 5

      - Роздягайся.

Я просто завмерла на місці в цей момент. Навіть таке відчуття, що час зупинився. 
Не можу поворухнутися чи сказати хоч слово...

-Що не так? - запитує чоловік, встаючи з крісла.

Не знаючи що відповісти на його запитання, я просто стою мовчки. 
Все тіло покривається мурашками, у міру того, як він наближається.
Мені стає страшно, а на очі навертаються сльози.

- Я готовий заплатити суму, яку просиш. 
Він зупиняється навпроти мене і говорить дивлячись мені в очі.

І тут я ніби приходжу до тями. Мені потрібні ці гроші. 
Досить жаліти себе. Усього кілька годин і мій брат буде здоровий.

-Звідки я знаю, що ви не обдурите?
Чоловік усміхається, витягає зі штанів телефон і дивиться на мене.

-Мишко... Давай перейдемо на ти. І ще... Я завжди відповідаю за свої слова. 
Номер картки.

Невже так просто? Я не вірю ....
Але все ж таки знаходжу в сумочці гаманець , дістаю банківську карту і диктую цифри.
Через кілька секунд на телефон надходить повідомлення. Рівно половина названої суми надійшла на мій рахунок.
Піднімаю очі і бачу пильний погляд.

- Вранці отримаєш другу половину. Я ж повинен бути впевнений, що ти не обдуриш.

Не встигаю нічого відповісти, як чоловік швидко наближається і цілує мене в губи. 
Сумочка падає з моїх рук, а серце починає битися як шалене. Мені страшно, соромно...і ще....
Якесь дивне відчуття всередині не дає спокою...

- Перейдемо в спальню .... - каже Артур, відриваючись від моїх губ.
Я нічого не відповідаю, просто слухняно киваю головою.

Чоловік веде мене за руку, а щойно опиняємось у потрібній кімнаті – легенько штовхає до ліжка. І я сідаю на край.

-Знаєш, я хотів тебе з того самого моменту, як побачив.

Він підходить, сідає поруч і збирає моє волосся, відкриваючи своєму погляду тонку шию.
Коли його губи торкаються шкіри, то я просто затамовую подих і заплющую очі.

-Ти мене боїшся? - запитує Артур.
Я не можу говорити, ніби пропав дар мови і заперечливо мотаю головою.

-Чому тоді не розмовляєш зі мною?
-Просто ..... Давай зробимо це ....

Не знаю... 
Я приголомшена тим, що сказала. І чоловік, схоже, теж... 
Але він просто усміхається, а потім кладе мене на ліжко. Лягає поруч, і починає цілувати. 
Обличчя, губи, шию... При цьому погладжуючи мої коліна, талію, руки...
Він торкається мого тіла, але не поспішає знімати сукню. І я ловлю себе на думці, що мені подобаються його дотики...

-Розслабся ... І отримуй задоволення ... - він шепоче мені на вухо.
І я правда починаю розслаблятися...

Кожен його рух будить у мені нові відчуття. Те, чого я ніколи не відчувала. Тільки чула від дівчат у гуртожитку ...
Я відчуваю як у трусиках стає мокро ... Дихати стало важко, а тіло просто горить і прагне чогось більшого ...

-Ось так .... - тихо каже Артур і мої трусики просто злітають.

Розплющую очі і розумію, що сукня вже майже підтягнута до грудей, а чоловік стоїть на колінах, у мене між ніг, і його погляду відкрито все найпотаємніше.
Тут же намагаюся звести ноги разом, але Артур зупиняє спробу, нахиляючись до мене і кладучи руки по обидва боки моєї голови.

-Передумала? - каже він, а потім бере з тумбочки біля ліжка фольговану упаковку та розриває її.

Спостерігаю як він витягує презерватив, знімає боксери. Навіть не знаю, коли він встиг зняти штани...
А потім одягає гумку на досить таки не малий член.
Схоже, буде болючіше, ніж я думала. Від цієї думки вся здригаюся.
І хочеться сказати так, я передумала ...
Як же я хочу це сказати і піти з цього готелю, з цього номера, з цієї кімнати ...
Але ...

-Ні.
І знову ця його єхидна усмішка...

Не можу дивитися в його задоволене обличчя. 
Заплющу очі, і мої губи накриває легкий і ніжний поцілунок. 
Здається, я навіть отримую задоволення. Він дуже вправно працює язиком.
Ще б пак.... Мені спадає на думку питання - а скільки у нього було жінок?
Думаю .... Багато ... Тут же знаходжу на нього відповідь.

Тільки починаю розслаблятися, як на мій клітор лягає важка чоловіча рука. Я намагаюся відповзти, але Артур не дає зрушити з місця.
Він погладжує ніжно тіло, а через пару секунд вводить у мене палець і від дискомфорту я піднімаюсь на ліктях.

-Ні, Мишко .... Так не піде.

Артур різким рухом укладає мене на лопатки і навалюється усією вагою. Стає навіть важко дихати. 
Колінами розводить сильніше мої ноги...
Я намагаюся руками хоч трохи зрушити його, але за долю секунди мої руки опиняються над моєю головою, прикуті сталевою хваткою.
І в цей момент я розумію, що передумала. 
Я не зможу. Я не хочу. Не так...

- Я.... Ні....!

Не встигаю вигукнути, як відчуваю різкий біль унизу і по щоках ллються сльози.
Чоловік зупиняється і навіть піднімається трохи. А я просто відвертаю голову і розумію, що нічого вже змінити не зможу.
Єдине, що я знаю точно – я ненавиджу цю людину.

Всією душею....

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно