Василь Стефаник - Земля, Василь Стефаник

букату поля, на кого вже ви тепер скажете, аби, як бу­дуть згортати кістки наших стрільців у купи, то аби і за мене хто там згорнув кілька лопат. Але високо, бо на тих костях зацвіте наша земля. А до похорону я маю все злагоджене, ані одного цвяха дітям не треба постарати.

***

На другий день ранісенько прийшов післанець, що дід Гриць, як я від'їхав, казав собі малому внуці заграти на со­пі­лку, напився молока, жартував їдко зі своєю бабою, убра­в­ся в білу сорочку, засвітив свічку в руках, ляг на постіль і за­раз сконав.

Notes

1

- Спуза - попіл.

2

- Ков­бок - об­ру­бок де­ре­ва.

3

- Пивка - м'яч.

4

- Підтьопані.

5

- Ті, що чекають смерті (лат.)