Вільям Шекспір - Макбет, Вільям Шекспір

обидва разом,-

Ніж я зі страхом їстиму свій хліб

І спатиму під гнітом снів жахливих.

Ні, краще буть в труні, як той, хто став

Небіжчиком для нашого спокою,

Аніж довіку корчитись на дибі

Душевних мук. Лежить Дункан в могилі,

Пропасниці позбувшись життьової.

Своє зробила зрада: сталь, отрута,

Чи заколот, чи напад чужоземний

Для нього не страшні вже.

 

Леді Макбет

Заспокойся,

Мій друже, брів не суп, глянь веселіше,

Гостей зустрінь увечері привітно!

 

Макбет

Гаразд. Та будь так само й ти весела,

Найбільше ж Банко приділи уваги,

Голуб його і поглядом, і словом.

Бо поки ми в собі не певні, мусим

В потоках лестощів високий сан

Свій обмивати й машкару носити,

Щоб те, що в серці, приховать під нею.

 

Леді Макбет

Забудь про все.

 

Макбет

Дружинонько, не можу.

Мій мозок знову жалять скорпіони.

Ти ж знаєш, досі Банко й Флінс живі.

 

Леді Макбет

Але ж вони не вічні.

 

Макбет

Так, на щастя,

Тіла їх уразливі. То радій же!

Раніше, ніж кажан нічний злетить

З-під арок монастирських і на поклик

Гекати чорної полине жук,

Б’ючи гудінням сонним в ночі дзвони,

Жахливе діло скоїться.

 

Леді Макбет

Що саме?

 

Макбет

В невіданні безвиннім будь, голубко,

Лиш зроблене вітай. Сновійна ноче,

Дню благосному очі зав’яжи

Й кривавою, незримою рукою

Скинь і порви дощенту ланцюги,

Що в’яжуть дух мій. День погас, і крук

Летить у повну гайвороння пущу.

Сон кволить денні добрі поривання,

Злі сили ночі йдуть на полювання.

Тобі це дивно? Та побудьмо тихо;

Хто злом почав, той кличе й далі лихо.

Ходім, мій друже.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 3

 

 

Парк. Дорога, що веде до палацу.

Входять троє убивць.

 

1-й убивця

А хто тебе прислав до нас?

 

3-й убивця

Макбет.

 

2-й убивця

Нема підстав йому не довіряти.

Все, що зробити треба нам, він знає

Докладно.

 

1-й убивця

Ну, тоді лишайся з нами.

На заході згасають рештки дня.

До заїзду спізнілий подорожній

Жене коня, і недалеко той,

На кого ми ждемо.

 

3-й убивця

Ти чуєш тупіт?

 

Банко

(за сценою)

Гей, гей, вогню!

 

2-й убивця

Оце напевно він.

Всі, до бенкету кликані, давно

У замку.

 

1-й убивця

Чуєш, коні вбік звертають.

 

3-й убивця

Їх повели в обхід. Там буде з милю.

А він пішов до хвіртки пішки,- тут

Усі так ходять.

 

Входять Банко і Флінс із смолоскипом.

 

2-й убивця

Світло!

 

3-й убивця

Так, це він!

 

1-й убивця

Дружніше!

 

Банко

Буде дощ вночі.

 

1-й убивця

Вже йде!

 

Утрьох кидаються на Банко.

 

Банко

Тут підступ! Флінсе, утікай, рятуйся.

Тікай і відомсти! О раб мерзенний!

(Умирає)

 

Флінс тікає.

 

3-й убивця

Хто смолоскип згасив?

 

1-й убивця

Навіщо він?

 

3-й убивця

Тут лиш один лежить. А син утік.

 

2-й убивця

Зробили діло лиш наполовину.

 

1-й убивця

Ходімо, скажем, що могли - зробили.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 4

 

 

Тронний зал у палаці. Накритий стіл.

Входять Макбет, леді Макбет, Росс, Ленокс, лорди і почет.

 

Макбет

Прошу за стіл сідати. Незалежно

Від ваших титулів, ми раді вам.

 

Лорди

Величності ми вашій вдячні всі.

 

Макбет

Між вас я сяду, як господар скромний,

Наблизившись до вас. А господиня,

Що зайняла своє почесне місце,

Нас в добрий час привітом обдарує.

 

Леді Макбет

Прошу вас і за мене, володарю,

Сердечним словом друзів привітати.

 

1-й убивця показується в дверях.

 

Макбет

Вони всім серцем дякують тобі,

Всі по обидва боки посідали.

Я ж сяду тут. І хай кружляє чара

Довкіл стола.

(Підходить до дверей)

Твоє в крові обличчя.

 

Убивця

Це Банко кров.

 

Макбет

Їй краще на тобі,

Аніж у ньому. Ну, готово все?

 

Убивця

Так, володарю. Сам йому горлянку

Я перетнув.

 

Макбет

Ти гарний горлоріз.

Незгірш і той, хто Флінса порішив.

Якщо це ти - тобі немає рівних.

 

Убивця

Владарю, Флінс утік і врятувався.

 

Макбет

(убік)

Я хворий знов... Я був цілком здоровий,

Твердий, як мармур, як скала незрушний,

Нестримний, вільний, як у полі вітер.

Тепер же сумнівами й ницим страхом

Пригнічений і скутий. Банко мертвий?

 

Убивця

Так, володарю; у рову лежить він.

На голові у нього двадцять ран,

Найменша з них смертельна.

 

Макбет

(убік)

Що ж, спасибі.

Так, гад поліг, гадюченя ж втекло.

Й воно отрути з часом набереться,

Хоч ще беззубе.

(До вбивці)

Що ж, іди. Ми завтра

Ще поговоримо.

 

Убивця виходить.

 

Леді Макбет

Мій володарю,

Ви неуважні до гостей. Коли ж

Господар непривітний, то й бенкет

На страву схожий, куплену за гроші.

Наїстись можна й дома, а в гостях