Вільям Шекспір - Макбет, Вільям Шекспір

 

Вільям Шекспір

 

МАКБЕТ

ДІЙОВІ ОСОБИ

 

 

Дункан, король Шотландії.

Малкольм, Дональбайн, його сини.

Макбет, Банко, королівські воєначальники.

Макдуф, Ленокс, Росс, Ментіс, Ангус, Кетнес, шотландські вельможі.

Флінс, син Банко.

Сівард, граф Нортемберленд, англійський воєначальник.

Молодий Сівард, його син.

Сейтон, офіцер з Макбетового почту.

Син Макдуфа.

Англійський лікар.

Шотландський лікар.

Сержант.

Старий.

Троє вбивць.

Леді Макбет.

Леді Макдуф.

Придворна дама.

Геката. 1

Три відьми. 2

Привид Банко та інші примари.

 

Вельможі, дворяни, офіцери, солдати, слуги, гінці.

 

Місце дії - Шотландія, переважно палац Макбета; наприкінці IV дії - Англія.

 

ДІЯ ПЕРША

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Пустельна місцевість. Грім і блискавка.

Входять три відьми.

 

1-а відьма

Коли ще стрінемося ми

Під зливу, блискавки й громи?

 

2-а відьма

Коли в бою якась одна

Здолає іншу сторона.

 

3-я відьма

Нехай же швидше день мина.

 

1-а відьма

Де ж зійдемось?

 

2-а відьма

На пустирі.

 

3-я відьма

Макбет там буде в тій порі.

 

1-а відьма

Йду, котку! Жабин крик луна!

 

Всі

Є зло в добрі, добро у злі;

Летім мерщій в туманній млі!

 

Зникають.

 

СЦЕНА 2

 

 

Табір біля Форреса. 3 Чути бойові сигнали.

Входять король Дункан, Малкольм, Дональбайн, Ленокс і почет. Назустріч їм іде поранений сержант. 4

 

Дункан

Це хто - увесь в крові? Здається, зможе

Він нам про заколот усі новини

Розповісти.

 

Малкольм

Це той сержант, боєць

Рішучий і відважний, що мене

З полону визволив. Привіт, сміливцю!

Розказуй, друже, королю про січу.

Як там?

 

Сержант

Непевно. Наче два плавці

Знеможено зчепились і в безсиллі

Заклякли. Там безжальний Макдональд

(Злочинець справжній - сонмищем підлот

Негідника природа наділила)

Набрав на заході по островах

Ірландської піхоти. І фортуна

На кляті підступи його всміхнулась,

Немов повія. Але все намарно -

Макбет хоробрий (зватись так він гідний),

На неї не зважаючи, мечем,

Який димився кров’ю ворогів,

Як доблесті обранець

Пробив свій шлях, впритул з поганцем стрівсь.

Не ручкався, не церемонивсь з ним,

А розпоров од пупа аж до щік

І голову на мурі почепив.

 

Дункан

О доблесний кузен! Достойний муж!

 

Сержант

Як часом з сонцем вранішнім приходять

Шторми шалені й страшні громи,

Так радість, що здавалася близькою,

Затьмарилася. Знай, королю, знай -

Як справедливість і звитяга наша

Погнали геть ірландців прудконогих,

Норвезький владар влучив слушну мить

І свіжим військом при блискучій зброї

На нас напав.

 

Дункан

Це наших полководців

Макбета й Банко налякало?

 

Сержант

Так,

Як заєць - лева, горобці - орлів.

Коли казати щиро, то немов

Гармати, що заряд подвійний мають, 5

Удвічі дужче били ворогів,-

Хотіли кров’ю свіжою умитись

А чи Голгофу нагадати їм,

Сказати важко...

Я слабну, помочі жадають рани...

 

Дункан

Тобі твої слова і рани личать:

Ті й ті почесні. Лікаря йому!

 

Сержанта виводять.

Входять Росс і Ангус.

 

Це хто прийшов?

 

Ленокс

Достойний росський тан. 6

 

Ленокс

Як сяють очі! Незвичайну вість

Несе він.

 

Росс

Короля - хай бог боронить!

 

Дункан

Відкіль прибув, достойний тане?

 

Росс

З Файфа,

Королю,- вже на наше військо стяги

Норвезькі прохолоду навівають.

Король Норвегії й кавдорський зрадник

На нас напали із численним військом.

Але Макбет, Беллони 7 наречений,

В броню закутий, сміло в бій вступив -

Рука з рукою, груди із грудьми -

І загнуздав зухвалий дух,- ми врешті

Перемогли.

 

Дункан

Яке то щастя!

 

Росс

Нині

Свенон, король норвезький, просить миру;

Ми вбитих не дали йому ховати,

Аж поки у Сент-Кольмі 8 він сплатив

Нам десять тисяч золотих данини.

 

Дункан

Кавдорський тан нас більш уже не зрадить.

Іди ж із смертним вироком до нього,

Макбета ж привітай кавдорським таном.

 

Росс

Все виконано буде.

 

Дункан

Що втратив той, то все Макбет здобуде.

 

Виходять.

 

СЦЕНА 3

 

 

Пустир. Лунає грім.

Входять три відьми.

 

1-а відьма

Де, сестро, ти була?

 

2-а відьма

Свиней труїла.

 

3-я відьма

А ти ж де, сестро?

 

1-а відьма

В матросихи сиділа.

У неї в пелені каштанів повно.

Вона все лущить, лущить їх та лущить...

«Дай трішечки»,-